У минулі вихідні пройшли вибори до Європарламенту та президентські вибори в Україні. І вони дали дуже різні результати. Виборці Європи висловили своє невдоволення нинішньою системою роботи Європейської Унії, в той час як народ України продемонстрував своє прагнення до асоціації з ЄС. Європейські лідери та громадяни повинні використати цю ситуацію, щоб зрозуміти, що відбувається, і як допомагаючи Україні можна допомогти Європі.
ЄС початково був задуманий як поступове зближення держав, що прагнуть об'єднувати все більшу частку свого суверенітету заради загального блага. Це був сміливий експеримент у сфері міжнародного управління та правопорядку. Він повинен був прийти на зміну націоналізму і застосуванню сили.
На жаль, криза євро перетворила ЄУ в щось радикально протилежне: у відносини кредиторів і боржників, коли країни – кредитори нав'язують умови, що закріплюють їх панування. Якщо врахувати низьку фреквенцію на виборах до Європарламенту, і додати підтримку прем'єр-міністра Італії Маттео Рензі до антиунійних голосів як справа так і зліва, то можна стверджувати, що більшість громадян виступають проти поточного порядку.
А поки сміливий експеримент Європи в міжнародному управлінні дає збої, Росія стає небезпечним конкурентом ЄУ. Конкурентом з глобальними геополітичними амбіціями, конкурентом, готовим застосувати силу. Путін експлуатує етнічну національну ідеологію, щоб зміцнити свій режим. Так, виступаючи на російському радіо в «Прямій лінії» минулого місяця, він звеличував генетичні чесноти російського народу. Анексія Криму підвищила його популярність в Росії, а його зусилля з ослаблення світового панування Америки (частково шляхом пошуку союзу з Китаєм) мають сприятливий резонанс серед інших країн світу.
Але особистий інтерес режиму Путіна йде в розріз зі стратегічними інтересами Росії; для Росії більше користі буде від тіснішої співпраці з ЄУ і США. А репресії в Росії і Україні призводять до прямо протилежних результатів. Економіка Росії слабшає (незважаючи на високі ціни на нафту) через втечу капіталу і талантів. Насильство на київському Майдані призвело до народження нової України, яка вирішила не бути частиною нової Російської імперії.
Успіх нової України буде становити загрозу для правління Путіна в Росії. Саме тому він так старався дестабілізувати Україну шляхом заохочення самопроголошених сепаратистських республік у Східній Україні. Враховуючи, що найбільший роботодавець Донбасу мобілізовує протести проти сепаратистів, план Путіна може не спрацювати, і він тепер, ймовірно, визнає результати президентських виборів, що дозволить уникнути додаткових санкцій. Але Росія, швидше за все, буде шукати інші шляхи дестабілізації нової України. Це буде не дуже важко, враховуючи, що силові служби після роботи на корумпований режим колишнього президента Віктора Януковича деморалізовані і не обов'язково лояльні до нового керівництва.
Все це відбулося дуже швидко і зовсім недавно. Обоє, і ЄУ, і США стурбовані своїми внутрішніми проблемами і залишаються надто несвідомими щодо геополітичної та ідеологічної загрози путінської зорієнтації Росії. Як вони повинні реагувати?
Перше завдання полягає в протидії зусиллям Росії з дестабілізації України. Враховуючи «бюджетний пакт» ЄС та інші правила, що обмежують масштаби державної допомоги, необхідно інноваційне мислення. Найефективнішим засобом було б запропонувати безкоштовне страхування від політичних ризиків для тих, хто інвестує в Україну або веде з нею бізнес. Це буде підтримувати розвиток економіки, незважаючи на політичні потрясіння, і це означатиме для українців, що ЄС і США – рівно як уряд, так і приватні інвестори – вірні їм. Бізнес буде стікатися на нововідкритий і перспективний ринок, якщо їм повністю компенсувати ризики, викликані політичними подіями поза їх контролем.
Може здатися, що швидко запустити страхування політичних ризиків занадто складно. Насправді страхування цього типу вже існує. Приватні страховики і перестраховики, як німецький Euler Hermes, запропонували такий вид страхування вже багато років тому. Як і державні установи, наприклад, Багатостороння агенція з гарантій інвестицій Світового банку та Корпорація приватних закордонних інвестицій уряду США. Але вони, однак, мусять виставляти значні розцінки, щоб покрити вартість перестрахування.
Зіткнувшись з високими страховими внесками, більшість підприємств буде просто відсиджуватися очікуючи, коли пройде буря. Саме тому зацікавлені уряди повинні взяти на себе функцію з перестрахування і використовувати свої фінансові інститути тільки для адміністрування страхових полісів. Вони могли б страхувати збитки так само, як вони роблять це у випадку зі Світовим банком: кожен уряд забезпечує скромний пропорційний внесок капіталу і вкладає все інше у вигляді резервної частини статутного капіталу, який стає доступний якщо і коли покриваються збитки.
ЄС варто змінити «бюджетний пакт», щоб звільнити резервну частину статутного капіталу і дозволити амортизувати фактичні втрати протягом декількох років. Гарантії такого роду мають характерну особливість: чим вони переконливіші, тим менше шансів, що до них звертатимуться; перестрахування, ймовірно, виявиться в значній мірі дармовою. Світовий банк є тому живим прикладом. Діючи швидко і переконливо, ЄУ міг би врятувати Україну – і себе. Те, що я пропоную для України, також може бути реалізовано і в Європі. Поки що є дуже багато невикористовуваних виробничих ресурсів, тому був би сенс звільнити інвестиції від бюджетного пакту, що евентуально окупилося б. Рензі, зі свого боку, виступає за точно такий план дій.
Путін планує перетворити Крим на вітрину, розтрінькавши на це більше €50 млрд протягом наступних кілька років. Україна в порівнянні з ним –з європейської підтримкою – могла б стати привабливішою. І якщо така ініціатива ознаменує собою початок політики зростання, якої Європа так сильно потребує, то за рахунок порятунку України Європа ще й збереже себе.
Джордж Сорос є головою «Soros Fund Management» і автор «Трагедії Європейської Унії» [The Tragedy of the European Union]
George Soros
How the EU can save Ukraine
The Guardian, 29.05.2014
Зреферував О.Д.
30.05.2014