14 квітня 1889 р.
Urząd podatkowy we Lwowie jest ciągle w niebywałem dotąd oblężeniu. Kancelarja i korytarze zapełnione czekającymi kontrybuentami. Ścisk i tłok nie do opisania. Atmosfera w lokalach likwidatury i kasy przepełniona zabijającemi miazmatami. Urzędnicy jak z krzyża zdjęci, a obywatele płacący podatki muszą literalnie półtora dnia czekać, zanim się dopchają ze swemi książeczkami. Niepodobna, aby tak dłużej trwać miało.
Dar. Rodzina zmarłego w Wilnie Jak. Hołowackiego, byłego profesora uniwersytetu lwowskiego, darowała dla biblioteki Nąrodnego Domu we Lwowie, wszystkie rosyjskie książki, miesięczniki, pozostałe po zmarłym. Galicyjsko-ruskie wydania, jakie się znajdowały u Hołowackiego, odstąpiła rodzina na rzecz publicznej biblioteki w Petersburgu, gdzie stanowić mają osobny oddział galicyjsko-ruski. Rękopisy, pozostałe po Hołowackim, przyrzekła rodzina przysłać do Lwowa dla "Halicko-ruskiej Matycy".
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
15 квітня 1889 р.
Галицкій намістник а асекурація "N fr. Presse" одержала від асекураційної спілки у Відни таку допись: "Галицкій намістник зробив в своїм розпорядженю з 29 сїчня до старостів в справі церквей і будинків церковних, такі не прихильні і нїчим не оправдані заміти против більшої части оперуючих в Галичинї товариств асекураційних, що ті товариства були змушені внести жалобу до министерств дїл внутрїшних і відперти в нїй не оправдану напасть і в виду свого рода поступованя галицкого намістництва просити, щоби министерство на будучність подібного поступованя недопускало.
З-під Глинян пишуть нам: Нове у нас лихо: ревизії! Перед трема днями на приказ ц. к. староства в Перемишлянах сконцентровано жандармерію з трех стацій (із Перемишлян, Курович і Глинян) в Глинянах і предпринято строгу ревизію у 6 господарств в Глинянах і у 4-ох в Замостю. За чим глядано, — поки-що не знати. Вибори близько... може бути, що знов вийшла яка "slachetna denuncyacya". Глиняни взагалї славні з доносів деяких людей, котрі могли-би, замість доносами, займатися якимсь честнїйшим дїлом...
"Монако на галицкім Поділю". Під таким заголовком пише "Kurjer Lw.": "В повітовім містї на західнім Поділю упало кілька осіб жертвою газарду. Почтовий експедитор, котрий 18 лїт оставав на посадї, випросив у почтмайстра відпустку на 5 днїв нїби то в справах женитьби. По кількох днях той експедитор пише зі Львова до почтмайстра: "Нїяк не можу повернути, остаєсь менї хиба житє собі відобрати. Я спроневірив 1500 зр. і програв до адюнкта судового, двох священиків, поборця податкового і секретаря ради повітової." Почтмайстер зараз удався до Львова. Тут два курани експедитора зложили 500 зр., 900 зр. звернули ті, що повигравали, а решту недобору покрив почтмайстер. Показалося при тім, що і секретар ради повітової спроневірив над 300 зр. і стратив посаду. Третьою жертвою упала родина лїкаря шпиталю повітового. Одної ночи впала жінка єгo до місцевого касина і заставши там свого чоловіка в товаристві тих грачів відозвалася: "Я з дїтьми терплю голод і нужду, а ви панове обдираєте мого чоловіка з чести і найсвятїйших чувств родительских..." Исторія дуже погана.
З Черниховець. [Заявленє посла о. Ник. Січиньского]
Хвальна Редакціє!
Не мав я наміреня брати удїлу за помочею дописей в борбі о передвиборчі збори в Збаражи, але на "спростованє" поміщене в ч. 71 "Дїла" мушу відповісти поясненєм, щоби читателїв не лишити в блудї.
Я не був на зборах, бо мене не прошено і не прошено жадного священика, тож не видїв я, хто там був. От тих, що вийшли з зборів, довідався я, що там був не селянин п. Дзєржановскій і не селянин п. Соханик. З исторії послїдних виборів до сойму знаю, що першій аґитував в 1883 р. против покійного о. Стефана Качали за кандидатурою того-ж самого п. Федоровича, а вкінци за кандидатурою контр-кандидата польского п. Кукавского. При послїдних виборах до ради державної належали оба до комитету п. Юрія Борковского і ревно трудилися в интересї єго кандидатури. Був там і не селянин Сафир. Кілько селян заявилося за п. Федоровичем, не знаю, і вірю, що их було 41, бо менше-більше тілько голосів від селян дістав і п. Борковскій. Але за те прошу менї вірити, що по-над тих, котрі голосували за п. Борковским, ми маємо в повітї лїпших і більше впливових патріотів-селян, котрих на зборах не було, хоть в містї були і разом з вийшовшими потім до мене приходили. Наша слава і сила то: Триюда, Бучак, Крук, Береза, Будка, Бойко, Телевик, Мерещак, Бучиньскій, Процик, Довгань, Сїкора, Кальба, Остапчук, Станиславскій, Пастушенко, Соя, Жук, Безкоровайний, Баран, Комендант, Сокол, Фрашук і инчі, а назбираєся их над сто. Не хочу відмовляти патріотизму тим панам, котрі "спростованє" підписали, але най ласкаві будуть поправити похибку і назвати Семка Триюдою і признати, що таких патріотів, як Семко Триюда і Иван Вишенчук, не кождий повіт має. Голос Триюди тим більше значучій, що він засїдає з п. Федоровичем і зі мною в радї повітовій, а єгo погляд в сїй справі подїляють всї селяне члени ради повітової, з виїмкою двох, з котрих оден Петро Лучка доси все за польско-паньским кандидатом голосував, а за п. Борковским навіть аґутував.
За ким заявляться селяне цілого повіта, наперед судити не хочу, но о тім впевнити можу, що і селяне і виборці Кошляк, Гнилиць, Гниличок і всїх тих сел, що в простій линії аж до Богданівки, не дадуть своїх голосів на п. Федоровича і не пійдуть за впливом п. Цвяха, котрий при послїдних виборах похвалився хиба тим, що виборці з єгo села Березовиці голосували на п. Борковского. Kopшилівка всегда держалася честно і крїпко, і пан Лубянецкій оден зі всїх трех може величатися своїм впливом на своє село, тим більше, що є писарем громадским і видїловим читальнї і має підпору від брата, учителя в Клебанівці, котра з Коршилівкою становить одну парохію.
Вкінци най панове комитетові не гнїваються, що я "приймив кандидатуру" і що "менчість" поважилася ставити другу кандидатуру, бо і тій менчости і менї здається, що та менчість є дїйстною більшостію. Впрочім тепер ще кандидатур покутних може бути і більше, а удержиться тота, за котрою в часї спілім комитет місцевий з рамени центрального заявиться.
Я був в праві в интересї селяньства ставити условія п. Федоровичеви, бо заступаю то селяньство в радї повітовій, в видїлї, і заступав через шість лїт в соймі.
З поважанєм
Микола Сїчиньскій, вице-маршалок збаражскої ради повітової і посол соймовий.
Телеграми.
Відень 15 цвітня. Нервова недуга цісаревої значно зменшилася; цісарева виїде на дальшу курацію масажову до Висбадену, де вже винаймлено вилю.
Берлин 15 цвітня. Цісар Вильгельм виїхав до Ольденбурга. Принятє цісаря в Ольденбурзї було світле. На двірци витав єго сам князь. Вечером відбулася илюминація і похід з смолоскипами.
Париж 15. цвітня. На пирї в Версалю відчитав Ляґер бесїду, котру мав виголосити Булянже. По пирї арештував комисар полиції Ляґера і Лєриса, але зробивши з ними протокол, пустив их знов на волю.
Люксембург 15 цвітня. Князь реґент одержав гратуляційні телеграми від цісарїв австрійского, нїмецкого, від царя і від короля бельгійского.
(«Дѣло»)
____________________________
16 квітня 1889 р.
Галицкій сенат найвисшого суду у Відни має ще сего року збільшитись о трех совітників двору.
Важне відкритє археологичне удалося зробити галицкій краєвій радї шкільній. Ото відшукала декрет надворний з р. 1800 і на основі того декрету поручила всїм учителям шкіл середних; щоби доносили власти, коли хто з них загадає женитися.
Дрібні вісти. В Станиславові пращали в четвер мин. тиждня правительст. комисаря Ляникевича именованого старостою для Жовкви. — Додаток на мешканє признано також учителям і учителькам шкіл народних в містї Тарнові (10% річної пенсії, отже 45 зр.). — Намістник надав стипендію з фондації им. Кароля-Людвика 190 зр. Ив. Ант. Чабаньскому, правникови IV року у Львові. — Министерство рільництва удїлило Мечисл. Пйотровскому, асистентови школи рільничої в Чернихові, стипендію 1000 зр. на дальше образованє за границею (в Липску а потім в Берлинї) на учителя зоольогії і годівлї для середних шкіл рільничих. — "Академическій Кружок" у Львові устроює д. 17 н. ст. мая вечерок з танцями. — Посаду протомедика по пок. Бісядецкім мав заняти проф. д-р Корчиньскій з Кракова; тепер же доносять, що він за се достоїньство мабуть подякує. — Министер-"rodak" Залескій святкувати буде свята Великодні у Львові. — Пан Яворскій, презес польского клюбу у Відни, має дістати достоїньство тайного совітника. — Президент д-р Смолька прибув вже з Відня до Львова. — Катедру карного права в университетї віденьскім по вислуженім проф. Вальберґу, достане д-р Рульф, професор нїм. университету в Празї, свого часу професор у Львові. — В Остраві моравскій в копальни вугля вибух ґаз і згинуло 5 робітників, а 2 робітники тяжко поранені. — Архиеп. Моравскій зложив на руки намістника гр. Баденія 2.675 зр., котрі хтось зложив при сповіди, кажучи, що має на совісти покривдженє фонду публичного.
Инструкція о комисарях правительственних.
Зміст инструкції, котру министер справедливости видав для всїх країв коронних в справі комисарїв правительственних, єсть слідуючій: 1) Комисарї правительственні мають являтися на всяких зборах товариств і народних вічах в мундурї. Особливим обовязком их поступати честно і тактовно, але рішучо. Комисарї мають представитися предсїдателеви зборів, мають сидїти на виднім місци і близько предсїдателя збору, щоби могли з ним устно порозуміватися. 2) Они мають звертати увагу предсїдателя збору на дотичні постанови закона і виходячі з того обовязки. 3) Комисар правительственний має право підчас дискусії зажадати поясненя що-до особи бесїдника або внескодателя, коли він тої особи ще не знає; він має також право розвідатися, чи зібрані суть членами товариства або запрошеними гостями. 4) Комисареви правительственному не вільно нїяк говорити безпосередно до бесїдника, єму перебивати або мішатися до дебати. 5) Комисар правительственний може зажадати списаня протоколу о предметах розправи або о ухвалах збору, особливо тогди, коли предмети розправи або ухвали збору переступають закони або противляться постановам статутів. Він може в сїм случаю зажадати навіть відпису протоколу або сам собі відпис зробити і предложити єго своїй начальній власти. б) Наколи-б предсїдатель збору не сповняв своїх обовязків, приписаних законом або відмовив списаня протоколу, то комисар правительственний має право для сконстатованя ceгo зажадати голосу і покликати на то свідків. 7) Наколи-б сталося щось противзаконного, то комисар мав на то покликати свідків і розвязати збір, подаючи до відомости факт, за-для котрого то сталося і покликуючись на дотичні постанови закона. По розвязаню збору має комисар, покликуючись на дотичний закон завізвати зібраних, щоби розійшлися і загрозити примусом. 8) О ходї зборів має комисар здати справозданє, а коли сталося щось незаконного, то має точно навести слова дотичного бесїдника. Коли комисар був змушений розвязати збори, то мусить то подати в своїм справозданю під своєю присягою службовою, 9) Урядники, дїлаючі против сих приписів, будуть потягнені до одвічальности.
Телеграми.
Відень 16 цвітня. Урядова газета віденьска оголосила инструкцію о стемплеваню льосів, що суть в депозитах судових. Анкета для закона против піяньства скликана на перші днї мая.
Берлин 16 цвітня. Конференція самоаньска збереся на нараду дня 1 мая. В конференції сїй возьме участь гр. Герберт Бисмарк, англійскій посол Малет з делегатами і представитель Сполучених держав.
Вильгельмсгафен 16. цвітня. Цісар Вильгельм вертаючи з Ольденбурга прибув сюди і дав тут великій пир для официрів.
Париж 16. цвітня. Президент републики Карно занедужав і не буде міг через кілька днїв виходити з хати.
Софія 16. цвітня. Княгиня Клементина виїхала вчера до Відня.
(«Дѣло»)
____________________________
17 квітня 1889 р.
Дрібні вісти. Намістник надав стипендію з фондації перемискої по 130 зр. річно Рудольфови Миллерови, учен. VIII кл. перемискої гимназії. — Межи Парижем а Лондоном почали закладати телефон. — На львівских пляцах Маріяцкім і Галицкім ставлять великі канделябри газові для освітлюваня. — У Відни помер гр. Рудольф Кински в 74 р. житя; полишив маєтку, як кажуть, 12 до 15 миліонів. — У Львові померла в 42 р. житя Софія Добровольска, властителька знаної каварнї.
В недїлю д. 28 н. ст. цвітня с. р. о 4 годинї пополудни відбудуться в Сяноці Загальні Збори Бесїди в Сяноці по такій програмі: 1. Відкритє зборів; 2. відчитанє уставу товариства; 3. вибори предсїдателя, чотирох членів видїлу і двох заступників; 4. установленє висоти членьскої вкладки; 5. внесеня членів. — Потім наступить спільна вечеря. Підписаний комитет основателїв просить всїх добромислячих Русинів міста Сянока і окрестности о численне вступленє в члени новооснованого руского товариства і о принятє участи в єго перших загальних зборах. — Сянік 1 (13) цвітня 1889. Д-р Александер Искрицкій — Айтал Витошиньский — Володимир Витошиньскій — Алексій Танячкевич — Д-р Иван Струтинскій — Иларіон Габла.
З Річника статистичного австрійскої армії за рік 1887 виймаємо отсі дані про Русинів до войска приналежних і що до знаня язика руского серед официров тої армії. І так до армії належить (1887 р.) Русинів всїх 72.418 людей низших чинів (des Mannschaftsstandes) на число загальне всего войска 885.617, а роздїляються на поодинокі роди оружія таким способом: при піхотї 48.422, при стрїльцях 956, при кінници 12.932, при польній артилерії 1804, при артилерії твердинь 12, при техничній артилерії 4, при двох полках инжинерії (Genie) 180, при полку піонирів 27, при полку зелїзничім і телеграфичнім 109, при санитетах 1072, при тренї (Fuhrwesen) 6721, при войскових закладах шкільних 35, при закладах мундурових 7, при закладах живности (Verpflegsbranche) 137. [Поляків служить 73.208, з тих: при піхотї 49,401, при стрїльцях 1653, при кінници 9372, при артилерії польній 4080, при артил. твердинь 1046, при артил. техничній 97, при инжинерії 239, при піонирах 34, при зелїзничім полку 110, при санитетах 1359, при тренї 5127, при войскових закладах шкільних 74, при мундурових 72, при магазинах 137.] З официрів говорять язиком чеським 4554, мадярским 3299, польским 2166, хорватским 1918, италійским 1643, румуньским 1004, словацким 901, словеньским 735, руским 869 официрів і 102 кадетів, а то: 15 полковників, 18 підполковників, 39 майорів, 268 капитанів, 304 надпоручників, 225 поручників і 102 кадетів. Після рода оружія говорять по руски: при генеральнім штабі 58 официрів, при піхотї 538, при стрїльцях 22, при кінници 180, при артилерії 20, при женістах 17, при санитетах 4, при тренї 13, при піонирах нїхто а при зелїзничім полку лише 2 кадети говорять по руски. При маринарці говорять 0.2 % официрів по руски, а служить ино 3 Русинів на 17.281 маринарів. — Вплив народности на недуги у войСКУ дає такі дані: що до числа занедужань то оно було найменше у Русинів що-до числа віддач до лїчебних закладів, то Русини займають 3-те місце, по Нїмцях і Чехах, межи 7 народностями. І що-до придатности до войска займають Русини 3-те місце по Нїмцях і Мадярах, потому идуть Чехи, Поляки, Румуни, , Хорвати. Найбільше западають Русини в войску на недуги очей (трахома і на нежить очний) і на зaпaлeнє плеври. Зі всеї кінниці найбільшу смертність виказують улани, при котрих служить много Русинів, а найменшу гузари. Активно служит всїх вояків 288.325.
Телеграми.
Відень 17. цвітня. Урядова газета віденьска оголосила инструкцію до закона войскового і розпорядженє министра просвіти о пільгах для однорічних охотників, котрі суть заразом студентами университету. — "Fremdenblatt" каже, що новий кабинет румуньскій, скоро схоче дїйстно держатися политики неутральности, може числити на прихильність держав.
Париж 17 цвітня. В домах обжалованих булянжистів відбулася ревизія. Ляґер має бути арештований.
Лондон 17 цвітня. Палата послів відрочилася до 30 с. м.
Берлин 17. цвітня. Цісар вернув вчера назад з подорожи. "Nordd. Allg. Ztg." доказує, що Нїмеччина не має нїякого интересу в Болгарії і не відступить від дотеперїшної политики длятого, що в Румунії панує один з Гогенцоллернів.
(«Дѣло»)
Ważne odkrycie w zakresie archeologji zrobiła, jak donosi Nowa Reforma, rada szkolna krajowa. Oto odszukała dekret nadworny z roku 1800 i na jego podstawie poleciła wszystkim nauczycielom szkół średnich, aby jeżeli który pragnie zawrzeć małżeństwo, donosił o tem władzy. Co takie polecenie ma znaczyć, trudno odgadnąć. Jeżeli bowiem chodzi o pensję dla wdów, to każdy profesor ma do tego prawo, bo płaci taksę na fundusz emerytalny, jeżeli o daty statystyczne, to co kilka lat układają się tak zwane tabele osobowe, gdzie stosunki rodzinne nauczycieli są dokładnie wypisane. Zdaje się więc, że jest to znowu jedna z tych formalności, które nadają się wybornie do pomnożenia ilości załatwionych "kawałków". Wyobrażamy sobie, jak na tamtym świecie zacierają ręce z radości biurokraci starej daty, widząc tak obfite plony posiewu swego w Galicji.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
18 квітня 1889 р.
Відповідь послови Теофилеви Меруновичеви.
В перших днях марта с. р. появилася в "Dziennik-y Polsk-ім" (в чч. 58, 60, 63, 67, 70 і 75) коротка розвідка пос. Теофиля Меруновича, надписана: Kwestja ruska w Galicyi wobec rosyjskiego panslawizmu.
Вчера уконституовався Головний рускій комитет виборчій у Львові, зложений рускими послами соймовими. Предсїдателем комитету єсть п. Бережницкій, заступниками предсїдателя д-р Александер Огоновскій і п. Богдан Дїдицкій, секретарями д-р Кость Левицкій і д-р Иван Лїтиньскій. До комитету входять: а) 6 руских послів соймових, що скликали послїдне всенародне віче; б) 7 мужів довірія Народної Ради і тілько-ж Русскої Ради, вибраних за всесторонним порозумінєм; в) 2 мужі довірія Преосв. митрополита. Комитет має ще доповнитися дальшими мужами довірія обох руских политичних товариств. Вість о уконституованю руского комитету радо прийме кождий, хто бажає консолидації руских сил. В комитетї засїдають що-найповажнїйші мужі з львівских Русинів, а при тім заступлені в нїм всї сторони і всї сторонництва та відтїнки; в нїм також люде рухливі і енергичні. Отже комитет такій мусить мати повагу і довіріє в краю і подає надїю, що добре поведе справу виборів соймових.
Дві стипендії з фондації им. Каролини Глинецкої, річно по 105 зр., надав намістник гр. Бадені на представленє института Ставропигійского, почавши від шкільного року 1888/9 Володимирови Костецкому, студентови II року, і Зеновію Копистяньскому, студентови І року видїлу правничого в львівскім университетї.
Сегорічна бранка войскова. Після нового закона войскового всї уроджені в р. 1869, котрі були зачислені до першої кляси войскової після давного закона, не будуть покликані до сегорічної бранки. До найнизшої кляси поборової належать ті, що в тім році кінчать 21 рік житя, до двох слїдуючих кляс поборових зачисляються ті, що старші о один або два роки. Тому покликують до сегорічної бранки уроджених в роках 1868, 1867 і 1866.
З Відня пишуть нам: Звістний славист віденьского университету проф. д-р Ватрослав Яґич оголосив на лїтний семестер с. р. такі виклади: 1) Die Literatur der Sudslaven (vorzuglich Serben und Kroaten) три разів тижднево; 2) Uibersicht der slavischen Ethnographie, два рази тижднево і 3) в семинари славяньском Lecture der serbo-kroatischen Texte des 15. und 16. Jahrhundertes. Окрім того читають доценти: д-р Стрекелій "Uiber slavische Volksetymologie", а д-р Пастрнек "Slavische Yolkspoesie". В попереднім семестрї читав д-р Яґич про россійску литературу аж до Державина і викладав граматику старо-словеньску, д-р Пастрнек старо- і ново-ческу литературу, д-р Менчік основи, ортографію і етимологію ческої мови, а доцент д-р Лєцєєвскій (в предстоячім семестрї не буде читати) Geschichte der polnischen Literatur im 19. Jh. Як звичайно, oголосив і тепер проф. Ив. Головацкій виклади граматики россійского язика. — Из справозданя университету довідуємося, що він числив в минувшім півроці 6371 слухателїв, з того 4803 звичайних а 1568 надзвичайних. В лїтнім семестрї минувшого року були 5648 слухателїв, 4563 звичайних а 1085 надзвичайних. Порівнавши сі дані, бачимо, що число студентів зросло о 723, з того о 240 звичайних. Професорів і доцентів було в минувшім семестрї 353, викладано понад 500 предметів. Товариств академичних було 95. Після галузей наук було студентів богословія 243 (звичайних 228, надзвичайних 15), правників 2145 (звич. 1852, надзвич. 303), медиків 3185 (звич. 2292, надзвич. 893), философів 599 (звич. 431, надзвич. 168), фармацевтів 189. В числї студентів заступлені всї краї коронні Австрії. Галичина дала 27 теологів, 195 правників (з того 15 надзв.), 394 медиків (з того 69 надзв.), 37 философів (з того 12 надзв.) і 14 фармацевтів. З Буковини було 18 правників, 98 медиків (в тім числї 10 надзв.), 4 философів (з того 3 надзвичайних) і 1 фармацевт. Після народностей і вір годї розрізнити, бо о те тут нїхто нїкого не питаєся. Заступлені також всї краї Европи (найсильнїйше Россія, Сербія, Румунія, Англія і Греція) а також всї инші чотири части світа, з котрих найбільше (110) доставила Америка, а по нїй Азія і Австралія, найменше Африка. В загалї университет віденьскій єсть найбільшим і найславнїйшим в цілім світї. (Дати повисші були недавно зовсїм фалшиво подані в "Черв. Руси"). — Й. П.
Кілько бесїд виголошено підчас дебати буджетової? Після стенографичних записок промавляло підчас 40 засїдань буджетових в палатї послів 5 министрів, 12 комисарїв правительственних і 149 послів (на 358). Министер торговлї Бакегем промавляв 5 разів, д-р Ґавч 4, гр. Тафе і Вельзерсгаймб по 3 рази, а д-р Дунаївскій лиш раз. Найбільше число виголошених бесїд, бо аж 350 припадає на опозицію. З чесного клюбу промавляло 15 бесїдників і виголосили 34 бесїд; з кола польского 18 бесїдників і 27 бесїд; з молодо-ческого клюбу 6 бесїдників і 11 бесїд. З руского клюбу промавляли два бесїдники і виголосили 7 бесїд, з котрих 6 припадає на самого посла о. Озаркевича. Клюб Лихтенштайна: 9 бесїдників і 17 бесїд; клюб Гогенварта 14 і 45; клюб Корониніого 6 і 11; клюб Трентино 1 бесїда; сполучена нїмецка лївиця (112 членів) 45 і 108; нїмецко-національний союз (18 членів) 16 і 34; антисемити (6 членів) говорили всї 28 разів а сам Тирк виголосив 9 бесїд. З 16 диких промавляло 7 послів 24 разів. Кронаветтер промавляв 9 разів а Крайциґ 6 разів; прочі бесїди припадають на комисарїв правительства.
Перегляд политичний.
Вість, що министерство просвіти думає предложити палатї панів нову новелю шкільну, потверджує тепер також і "Grazer Volksblatt", газета, котра — як кажуть — єсть органом кн. Лихтенштайна. Газета ся додає ще, що внесенє згаданої новелї зараз, "по дискусії над законом войсковим" відповідає виразно приказови цісаря. "Відносини на правици — каже згадана газета — прояснилися. Ми певні, що правиця згодиться на сю новелю, певнїйші, як були в осени. Внесенє реформи шкільної, якої жадає в засадничих точках проєкт шкільний кн. Лихтенштайна,має всякі вигляди бути принятим." Говорять також, що згадана новеля буде мати значенє також і для Галичини.
У Відни розійшлась поголоска, що министер просвіти д-р Ґавч має незадовго податися до димисії і буде именований намістником Горїшної Австрії. Поголоска та походить з кругів клерикальних і стоїть в звязи з новелею шкільною. Министер — кажуть — має податися до димисії зараз по великодних святах.
Угода Чехів з Нїмцями розпочалася на добре і здаєся, що увінчаєся успіхом. З Відня доносять, що гр. Таффе виїхав з совітником министерства Кляпсом до Праги, щоби там посередничити в угодї в справі виборів до ческого сойму. Здаєсь, що найпершим наслїдком сеї угоди буде, що дотеперїшний намістник Чех, барон Кравз, буде мусїв уступити.
"Fremdenblatt", орган австрійского министерства дїл заграничних, так відзиваєсь о новім кабинетї румуньскім: Уступленє кабинету Розетти-Карп єсть наслїдком виключно лиш внутрїшних відносин. Кабинет Катарджу-Лаговарій стараєся бодай відперти помовку, будьто-би він хотїв змінити заграничну политику Румунії. Наколи новий кабинет возьме щиро неутральність за підставу до своєї политики заграничної і виступить против всяких деструктивних агитацій, то може бути певний, що сусїдні держави будуть єму прихильні, хоч ледве чи можна держатися неутральности, не опираючись на сильнїйшу державу. Австро-Угорщина глядить на розвій Румунії з звістної точки погляду, що розвій державних индивидуальностей на Всходї єсть найлїпшою порукою укрїпленя тої политики порядку, котра єсть заразом политикою миролюбивих держав. Тишина, яка настала в справі всхідній, походить з відси, що народи на Всходї прийшли до самопізнаня національного, а то дає найлїпшу поруку, що ті народи схотять і зуміють боронитися від всякої чужої опіки.
Від якогось часу ходять в францускій прасї упорно вісти, що цар має приїхати до Парижа на всесвітну виставу. Вісти ті, хоч деже неімовірні — бо ледви можна припускати, що цар відважиться їхати туди, де сидять головні проводирї нигилистичного руху — здаються находити потвердженє в найновійшій вісти, після котрої має прибути до Франції россійска ескадра і буде стояти в однім з француских портів через цілий час вистави. "Nordd. Allg. Ztg." не хоче вірити сїй вісти і каже, що она потребує ще потвердженя, бо годї припустити, щоби Россія солидаризувалася з ювилеєм революції
З Риму доносять, що Криспи постановив мимо опозиції других членів кабинету виступити в справі абессиньскій енергично і перевести свої пляни при помочи ухвали парляменту. Одна часть италійскої праси промавляє дуже за енергійною акцією в Абессинії і домагаєся, щоби з Массави вислати зараз войско до Керен і Асмари і заняти cі місцевости. До "Pol. Соrr." доносять знов, що италійске правительство постановило поки що не братися до нїякої воєнної акції в Африці і чекати, аж доки в Абессинії не настане відповідна пора до того. Наколи-б справа там так уложилася, що Италія уважала-би за відповідне виступити чинно, то тогдї збереся ще рада министрів і застановиться над ситуацією.
(«Дѣло»)
W sprawie "Monaco podolskiego". Przed kilku dniami umieściliśmy w kronice artykulik pod tyt. "Monaco na galicyjskiem Podolu", który w dotyczącym (na domysł) miasteczku, którego nazwisko nie było wymienione, narobił widocznie dużo hałasu, i od kilku ludzi otrzymaliśmy stamtąd wyjaśnienia, które w interesie osób dotkniętych mogą posłużyć do sprostowania zarzutów.
Przedewszystkiem zaprzeczają ci obywatele (nb. dobrze obznajomieni ze stosunkami miejscowemi), aby wspomniany w doniesieniu ekspedytor pocztowy był ograny w karty przez osoby w korespondencji wymienione i aby wogóle grano w karty w kasynie w owym czasie, kiedy ekspedytor pieniądze zdefraudował. Kasyno bowiem od grudnia do polowy lutego br. restaurowano i przez ten czas było ono dla wszystkich człon ków zamknięte, a zresztą z powodu fizycznego niepodobieństwa zupełnie niedostępne, defraudacja zaś nastąpiła dopiero w styczniu i w pierwszych dniach lutego br., po której ów ekspedytor w dniu 10. lutego miasteczko opuścił. Faktem jest, że ekspedytor ów przed odjazdem znaczniejsze długi pospłacał i nawet z pieniędzy zdefraudowanych gotówką 600 zł. u swoich kuzynów deponował, oraz faktem jest, że pocztmistrza przed uczynieniem doniesienia do władzy zaspokoił, a nawet dostał od niego z tego tytułu we Lwowie absolutorjum, tam bowiem zdefraudowane pieniądze poczmistrzowi oddał. Ekspedytor ów, jak słychać, grywał rzeczywiście w karty, ale po takich bajzlach i knajpach, do których żaden porządny człowiek się nie pokazuje. Faktem jest dalej, że lekarz szpitalny z owym ekspedytorem nie grywał nigdy i nieprawdą jest, aby żona tego lekarza wpadła kiedykolwiek w nocy do kasyna z wyrzutami, co zresztą z tego powodu miejsca mieć nie mogło, ponieważ ów lekarz, któremu się bardzo dobrze powodzi, zwykle przesiaduje w domu. Faktem jest dalej, że sekretarz rady powiatowej nie został usunięty, ponieważ żadnych pieniędzy nie sprzeniewierzył.
Zarzuty podniesione w kronice mogłyby stać się przyczyną wielu nieprzyjemności, szczególnie dla wyszczególnionych tamże ck. urzędników rządowych, a mianowicie dla adjunkta sądowego i poborcy podatkowego, którzy obaj w karty wcale nie grywają i z tego powodu nawet za oryginałów prowincjonalnych są uważani".
Umieszczając te wyjaśnienia przypuszczamy, że doniesienie mogło nie tyczyć się wcale owego miasteczka, z którego właśnie nadeszły reklamacje.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
19 квітня 1889 р.
Bolesny żart, który zmusił rezerwistów powiatu żydaczowskiego w dzień Zwiastowania odbyć pielgrzymkę do Stryja, wyjaśnił się dotychczas o tyle, że autorem jego nie byt świeżo ze Złoczowa przeniesiony starosta p. Flechner, ale jakiś inny funkcjonariusz ck. starostwa. P. Flechner nie mógł tego uczynić, gdyż objął urzędowanie dopiero 1. bm., gdy tymczasem wezwania, powołujące rezerwistów, nosiły wcześniejszą datę. Dowiadujemy się też, że owa mobilizacja nie obyła się bez przymieszki cywilno-prawnej natury. W dniu przed terminem wyznaczonym zebrało się na dworcu kolejowym w Mikołajowie kilkadziesiąt powołanych rezerwistów, i gdy nadszedł pociąg idący ze Lwowa do Stryja, rzucili się hurmem na peron, przemocą zdobyli parę wagonów i zaokupowawszy je (nb. bez biletów) nie chcieli żadną miarą ustąpić, mówiąc, że gdy idą narażać swe życic za państwo, to kolej państwowa powinna transportować ich za darmo. Nie pozostawało też nic innego, jak uczynić zadość ich żądaniu. Obecnie zaś, gdy się wyjaśniło, że cała rzecz była farsą, dyrekcja kolei państwowych zamierza pono wystąpić z pretensją do owego funkcjonarjusza starostwa żydaczowskiego o odszkodowanie kosztów przewozu owych rezerwistów.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
20 квітня 1889 р.
Кождий нарід, кождий край, кожде сторонництво висказувало при дебатї буджетовій в радї державній свої потреби і свої бажаня. Либеральні Нїмці жадали спиненя дальшого славяньского руху національного і руху клерикального, клерикали нового закона шкільного, Чехи і Словінці національних шкіл, Поляки уладженя cпpaви ендемнизаційної, медичного факультету у Львові, довершеня справи пропинаційної, Тирольці зниженя податку домового і конфесійної школи, і т. д.
В Ряшеві розійшлася на днях поголоска, що министерство велить Френклеви з Медлинґа замкнути всї склепи з обувію, позакладані по різних містах Галичини. Розрадовані тою вістею шевці ряшівскі кинулись на склеп Френкля, потовкли шиби вистави а в ночи замастили шильд смолою.
На зїздї педагогів у Відни ухвалила секція филологична, щоби заведено в гимназіях науку mittelhochdeutsch.
До Львова зїхав мужескій сольовий квартет вокальний проф. Уделя з Відня і дасть в сали "Сокола" в недїлю Великодну концерт. Початок о 6 годинї вечером.
Воскресна утреня в руских церквах Львова буде відправлятися в слїдуючім порядку: в суботу о 6 год. вечер в церквах ОО. Василіян і СС. Василіянок; о 7 год. в архикат. церкві св. Юра; о 8 год. у св. Николая; о 10 год. в церкві рускої семинарії. В недїлю: о 4 год. рано в Успеньскій церкві о 6 год. рано в церквах св. Параскевії і св. Петра і Павла.
З надходячими святами Світлого Воскресенія Христового пересилаємо всїм Вп. нашим Читателям щиро-сердечні бажаня веселих і щасливих свят і витаємо их окликом: "Христос воскрес!" Оклик той залунає завтра як далеко і широко несесь руске слово, як далеко і широко бються рускі серця. Нехай же з окликом тим загрїються при завтрїшній днинї всї ті серця огнем горячої неугасаємої любови своєї народности і землї і нехай в тій горячій любови знайдуть покрїпленє і силу станути зелїзною стїною в борбі о права тої народности і землї. Любов тая нехай лучить і загрїває нас всїх особливо тепер, коли перед нами стоїть в дуже вже недалекій будучности завзята борба о найважнїйше наше право конституційне, борба, котра має стати мірою наших народних сил і поступу нашого розвитку. Супротив тої борби як-раз пригідна тепер пора пригадати заповіт триюмфального дня христіяньства: "і друг друга обнимім і ненавидящим нас простїм вся Воскресенієм!" — і пора подумати над дружним а живим та енергичним зєдиненєм сконсолидованєм всїх наших сил народних! З тими бажанями стрїчаємо надходячій світлий день і щиро бажаємо, щоб знайшли они відгомон під кождою рускою стрїхою. Христос воскрес!
Телеграми.
Відень 20. цвітня. Віче католиків відбудеся 29. с. м. а зараз на другій день розпічнуть ся наради над справами шкільними. — Урядова газета оголосила санкціонований закон о селяньских спадщинах і о будові почти в Бродах, Леобенї і Либерци.
Прага 20. цвітня. Граф Таффе конферував вчера з маршалком краєвим в справі угоди Чехів з Нїмцями.
Брукселя 20. цвітня. Француске правительство не зажадало ще видаленя Булянжера з Брукселї, лиш францускій посол конферував з министром дїл внутрїшних і сказав єму, що агитація Булянжера з Бельгії викликує невдоволенє в Франції.
Париж 20. цвітня. Кажуть, що молодшій син царя приїде на виставу париску, а з ним прибуде і россійска ескадра; ескадра буде стояти в Шербурзї.
(«Дѣло»)
Kasa miejska dla chorych robotników. Celem ukonstytuowania i wprowadzenia w tycie miejskiej kasy dla chorych robotników i urzędników przemysłowych w obrębie administracyjnym m. Krakowa żamieszkałych, ogłasza magistrat, iżby wszyscy przemysłowcy, mianowicie ci, którzy obowiązani są do zgłoszenia swych robotników i urzędników, uczynili to po dzień 30. kwietnia br. Zgłoszenia winny być wnoszone na blankietach, które w krótkiej drodze wydaje wydział III. magistratu. Ogłoszenie magistratu wyszczególnia pracodawców, którzy do poczynienia zgłoszeń są obowiązani, mianowicie: 1) wszyscy właściciele przedsiębiorstw przemysłowych fabrycznie prowadzonych, tj. takich zakładów przemysłowych, gdzie w lokalach zamkniętych pracuje więcej niż 20 robotników poza kieruje pracą; 2) prowadzący budowle wszelkiego rodzaju, a więc budowniezowie, inżynierowie, architekci, przedsiębiorcy budowlani, majstrowie murarscy, ciesielscy, studniarscy, kamieniarscy, sztukaterscy, blacharscy i ślusarscy, podejmujący się robót na budowlach, które wykonują przez swych pomocników, wreszcie pokrywacze dachów i zakładający lub naprawiający piorunochrony itp.; 3) przedsiębiorcy, którzy wyrabiają materjały wybuchowe, lub tychże materjałów do wyrobu używają; 4) właściciele przedsiębiorstw, zakładów i warsztatów, w których używa się kotłów parowych lub przyrządów siłą żywiołową poruszanych, jak wiatrem, wodą, parą, gazem do oświetlania, elektrycznością, albo siłą zwierząt; 5) wreszcie majstrowie tych stowarzyszeń rzemieślniczych, przy których kasy nie zostały przekształcone wedle zasad ustawy z d. 30. marca 1888 r. d. ust. p. 1. 33.
(«Kurjer Lwowski»)
22.04.2014