7 квітня 1939 р.
Новий львівський віцевоєвода д-р П. Малашинський обняв урядування у вівторок 4. ц. м. Д-р Малашинський походить з Коломиї. В останньому часі був віцевоєводою у Кракові, звідкіля перейшов саме тепер до Львова.
"Вона — земля" Стефаника в перекладі на італійську мову. Римський двотижневик "Августея" ч. 9. з 15. березня ц. р. помістив ще один переклад проф. Сальвіні, "Вона—Земля" Стефаника, що по італійськи звучить "Лєй — Ля Терра". Цей дуже гарний переклад знаменний тим, що його солідно опрацьований стиль та добір слів дуже вірно віддають зміст і стиль нашого славного письменника.
Нове приміщення мадярського консуляту. Мадярський консулят міститься від 1. ц. м. при вул. Академічній 17, ІІІ п. м. 38. Телєфон консуляту 115-46. Консулят урядує в годинах від 10.30 — 12.
Львівська хроніка. Пяний кельнер Черемха стрілив з револьверу і вибив шибу в ресторані Весоловського при вул. Сапіги. — Поліція арештувала Л. Запшала за влом і крадіж з кіоску П. Конкольовського при пл. Стрілецькій в ночі з 1. на 2. ц. м. — У Баторівці автобус з Яворова наїхав на 55-літнього М. Ловицького з Яворова, якого відвезли до шпиталю.
З життя Товариства "Плай".
Дня 26. березня ц. р. відбулися Загальні Збори Українського Туристично-Краєзнавчого Т-ва "Плай" у Львові. Товариство істнує від 1934 р. і має тепер 5 філій у містах: Перемишль, Стрий, Самбір, новозаснована у Львові і недільна в Тернополі.
Звіт здавав голова Т-ва д-р К. Паньківський і поодинокі діловодчики. Зі звітів приявні довідалися, що Товариство розвивало діяльність у напрямках видавничому, мандрівницькому і викладовому. Діяльність не могла бути така, як цього бажав Виділ, через недостачу фондів.
У минулому році Т-во видало мандрівницький провідник по Лемківщині пера Ю. Тарновича п. н. "Верхами лемківського Бескиду". Це уже другий провідник, виданий заходом Т-ва "Плай" (перший був "Долина Опору і Стрия" д-ра Е. Ю. Пеленського). Виділ свідомий великої ваги таких провідників для поширення мандрівницького руху та піднесення його вартости і має вже в проєкті дальші такі підручники. Йде про те, щоб широкі кола наших спортовців і громадянства піддержали цей почин. Хоча критика приняла книжечку "Верхами лемківського Бескиду" дуже прихильно, досі вона не розійшлася настільки, щоб оплатити кошти друку. Є ще понад 200 зол. довгу.
З діяльности Т-ва на полі мандрівництва треба відмітити дуже вдатне "Свято весни" у бруховицькому лісі та в місяці вересні автобусову прогульку до Крилоса, де учасники оглянули розкопи княжої катедри.
Зимою уладило Т-во низку викладів про поодинокі области нашої батьківщини, що стрінулися з досить великим зацікавленням.
Товариство має теж свій мандрівницько-краєзнавчий журнал "Наша Батьківщина". Журнал виходить уже третій рік під редакцією Степана Щурата і здобув собі вже круг читачів та поважне місце серед наших журналів.
Головою вибрано знову д-ра К. Паньківського; новий Виділ залишився в майже незміненому складі.
Одною з перешкод у кращій діяльності Товариства є все ще за мала кількість членів. Слово за нашим громадянством, щоб воно масовим членством і підтримкою видавництв Товариства уможливило Виділові повести скріплену діяльність.
Адреса Т-ва: вул. Чарнецького 26, партер.
Адреса журналу "Наша Батьківщина": вул. Голуба (Голомба) 8, мешк. 2.
Вечір скрипкових творів І. Ковалева.
На овиді нашого, хоч і якого скромного концертового життя приходять в останньому часі частіше до голосу інструментальні виконавці, які досі були рідкістю сезону: скрипки. В минулу неділю виступив із самостійним скрипковим речіталем новий (уже четвертий з черги в цьому сезоні) молодий скрипак І. Ковалів, абсольвент В. Музичного Інституту ім. Лисенка у Львові зперед кількох літ, який відтак виїхав був на дальші студії до Відня. Молодий адепт представився, хоча й у невеликій, шабльонній програмі, дуже корисно і під оглядом технічним, і змістовим та стилевим. Добре скоординована справність обох рук, чистота й певність тону, до того зрівноваження і зрілість у фразуванні — усе те гарні прикмети, які блиснули особливо у сонаті Гендля Д-дур, у "Рондо" Моцарта-Крейслєра та в "Тарантелі" Венявського. Деякі малі "інциденти" в концерті Мендельзона треба покласти на карб деяких "необчислених" впливів. П. І. Ковалів має завдатки — очевидно при дальшій праці — на знамениту концертову силу. Супровід фортепіяновий обняла п. Н. Біленька і вивязалась із свого тяжкого та відповідального завдання надсподівано добре, хоча (колиб нам прикласти строгу концертову міру) годі не замітити, що в динаміці й аґоґіці було трохи за мало гнучкости й елястики, а також у кольориті удару (здебільша гострого, а за мало глибокого) й інших нюянсах гри можна би ще дечого побажати. С. Л.
Від жінок залежить елєґантний вигляд їх чоловіків.
Вам, Дорога Читачко, слід доконче подбати про те, щоб Ваш чоловік виглядав, як то кажуть "до людей". Коли Ви дбаєте виключно за себе й не турбуючися ношею та охайністю подруга, марнуєте більшу половину свого життя у стрижіїв, званих шумно фризієрами, на відвідинах у кравчині та своїх приятельок, то Ви справді несправедливі. І Ви не повинні дивуватися, коли у Вашого чоловіка незапрасовані штани, недбало завязана краватка й невичищені черевики: у нього стільки важких життєвих турбот на голові, що Вашим обовязком є посвятити йому бодай стільки свого часу, щоб його вигляд не був предметом насмішок Ваших товаришок, які й Вас і їx не щадитимуть.
Не гадайте, що це таке важке й клопітливе розумітися на мужеській моді. Ось Вам кілька завваг та вказівок, які Ви повинні використати при першій нагоді, ось хочби й у цьому весняному сезоні:
1) Коли Ваш чоловік високого та стрункого росту, не дозвольте йому носити вбрання у виразні пружки. Якщо вже він наважився б на сукно у паски, намовте його, щоб вшив собі дворядівку.
2) Не треба бедрових кишень тоді, коли маринарка обтисла і прилягає до тіла. Це тому, що мужчина любить виповняти кишені всілякими записниками, паперами, коробками сірників, запальничками, а тоді вбрання тратить лінію.
3) Конче треба припильнувати у кравця, щоб візитна маринарка досягала половини великого пальця руки.
4) Штани повинні незначно заломлюватися над місцем, звідки починається стопа.
5) Тепер вертаються до моди тверді білі комірці. До них добирайте чоловікові сорочки у чорні або сині паски.
6) Недобре, коли краватка такого самого кольору, що й хусточка у горішній кишені маринарки. Ще поганіше, коли краватка й сорочка того самого коліру. Дуже гарні краватки із шовку з кольоровим друком, але вони не надаються до убрань із довговолосої вовни.
7) Навіть підчас морозів не повинні мужчини носити пульоверів до пополудневої одежі.
8) Борони Боже, не дозвольте вдягнути чоловікові бронзових черевиків до ґранатового вбрання або до чорного мельоника.
9) Лякери можна убрати тільки до вечірнього одягу.
10) Обовязково повикидайте з ґардероби Вашого чоловіка готові, вязані краватки.
11) Поли вечірнього плаща повинні сягати до колін.
12) Ніколи не можна надягати ясної камізольки до пополудневого одягу.
Знову бомбові атентaти в Ірляндії.
ЛЬОНДОН. 5. 4. ПАТ. Минулої ночі знову були бомбові атентати не тільки в Бермінґемі, але теж у Ліверпулі і Кувентрі. В Ліверпулі вибухли 2 бомби на одній із головних вулиць. У Кувентрі вибухла годинникова бомба, прикріплена до стовпа, що підтримував трамваєві проводи. Вибух ушкодив теж недалекий готелевий будинок. Жертв у людях не було.
Протектор приїхав до Праги.
ПРАГА, 6. 4. ПАТ. Сьогодні в год. 10. рано приїхав до Праги окремим поїздом протектор Німеччини над Чехією та Моравією барон фон Нойрат.
Канцлєр Гітлєр виїхав до Мінхена.
У вівторок пополудні канцлєр Гітлєр вернувся з морської прогульки до Берліна і зараз вечором виїхав до Мінхена.
Доля еспанських червоних міліціянтів.
МАДРИД, ПАТ. В концентраційному таборі для червоних міліціянтів знаходиться тепер 17 000 осіб. Всі вони належать до першої дивізії, яка на 48 годин перед переходом Мадриду в руки ґен. Франка, покинула окопи. Міліціянтів, що можуть дістати поруку двох націоналістів, звільняють до часу переведення слідства.
Не буде "Патріотичного Фронту" в Литві.
Литовський уряд, розглянувши статут проєктованого "Патріотичного Фронту", ствердив, що ця орґанізація мала би таку саму мету — скріплення національної відпорности — яку має Союз Шавлісів (стрільців). Тому в порозумінні з комендантом армії уряд доручає литовцям вступати до Союзу Шавлісів, який за 20 літ своєї праці створив традицію, задокументував свою життєздатність і силу і здобув довіря широких кол громадянства.
Хорватсько-сербське порозуміння.
ЗАГРЕБ, ПАТ. Комунікат, який появився в Загребі, повідомляє: У розмовах між прем. Цветковічем та д-ром Мачеком порушено всі справи, які відносяться до положення хорватського населення та до заспокоєння його домагань, з метою: привернути повне довіря та сконсолідувати інтереси сербів, хорватів і словінців у всіх проявах життя.
Розмови пройшли в дуже щирім дусі; вони дали змогу обом сторонам ствердити засадничу однозгідність поглядів на суть порушених питань та на методи, якими треба їх розвязати.
Після Великодня пічнуться дальші розмови.
(«Діло», ч. 80)
____________________________
9 квітня 1939 р.
Д-р Богдан Барвінський. Назва "Україна" та її поява на Закарпатті в XVII. стол.
В моїх численних розвідках щодо питання про початок і історичний розвиток назви "Україна", я виказав основно її значіння й тому обмежуся в цьому місці тільки найголоснішими висновками (відсилаючи цікавих до джерельної цитати до згаданих розвідок), щоб подати докази на те, що в 2-ій пол. XVII. ст. ця назва не була чужа й нашому Закарпаттю.
Василь Пачовський. Писанкове мистецтво.
"Великдень"свято вяжеться із воскресенням Христовим у велике свято весни, відродження, воскресення. Походить воно з часів обожання Сонця, а його культ прийшов до нас з Месопотамії та Малої Азії через Чорне Море тому півтора тисячі літ до Христа. Зі святом Великодня звязано барвлення яйця як символу бога Сонця, бо яйце має в собі зародень сонячної сили — півня.
Д-р Олександер Надрага. Під Великдень 1939 р.
Вже ранком в квітню неділю пригадує мені моя Оленка, що це "від нині за тиждень Великдень" і треба нам піти купити лозу, але лише на інвалідів чи на "найбідніших", таку зі жовто-синьою стяжечкою або навіть з червоною калиною. І так крутиться цей мій "герцлішен " мов веретено коло мого ліктя, так приговорює своїм пискливим голосом, що нема права полежати годину довше, ніж у будний день. Треба вставати так, як це робив мій батько, якому я колись давав таку саму школу.
Д-р Кocть Левицький. Силою живого духа і національної моралі.
У минулому році було у нас загальне нарікання, що тепер ніяка політична згода між українцями неможлива. Ми доходити до розпучливого висновку, що замість безлічі політичних партій ліпша була б одна авторитетна політична орґанізація.
Відгуки дня — фейлетон.
Павло Ковжун. Треба нам зїзду мистців.
Про те, що треба в українських мистців-образотворців у Львові скликати зїзд, ідуть балачки і паради вже давно. Чому він не відбувся до цього часу, на це склалися ріжні причини, хоч мистці признали його необхідним. Навіщо такий зїзд потрібний, які його завдання, програма? Поки відповімо на ці питання — звернемо увагу от на що. У державніх народів, де мистці знаходяться у досить добрій, а нераз дуже добрій ситуації — такі зїзди відбуваються щорічно. Вони кермують своєю працею загального мистецького характеру, а висловлюють свою думку про всякі мистецькі явища, відповідно до вимоги моменту. Це орієнтує мистців у ріжних фахових справах, не кажучи про моральне значіння і контакт з широкими колами громадянства.
Анатоль Курдидик. Село хоче знати, "що нового?"
Звідомлення з одної подорожі.
...Коли сьогодні обмірковую той один день зі села, я не всилі спрецизувати точно: добре це, чи зле? Зріст це, чи занепад? І тільки знаю, що цього не бувало досі ніколи, а якщо це не приповідковий наш соломяний вогонь — над ним слід поважно і глибоко задуматись.
Святочні посилки для вязнів. Згідно з вязничими приписами, вязням можна пересилати святочні пачки ваги 7 кґ. Переслати можна 1 кґ. цукру, 1 кґ овочів, пів кґ. булки, пів кґ. шоколади, 5 дкґ. чаю, 2 цитрини, тютюн, паперці та сірники.
Грабунковий напад. На станиславівського купця Б. Поляка напали бандити та зрабували йому 400 золотих.
Звірство. У Ставчанах появилася скажена собака, тому волосна управа наказала повбивати всі собаки. Екзекуція відбувалася так, що один селянин бив по черзі собак сокирою куди попало, аж доки не вбив; деякі звірята не гинули відразу, так що приходилось їx довго добивати серед жахливих мук. Одна собака двічі вирвалася і дотепер живе, важко поранена. Невже нема більш гуманного способу, як убивати звірята? Слід додати, що при цій гидкій роботі помагали згаданому селянинові його 2 сини — один 14-, другий 11-літній...
Українські Великодні авдиції. Першою авдицією буде Воскресна Утреня з Волоської церкви, яку передаватимуть опівночі, точніше від год. 24.00—2.00 в ночі з 8-го на 9-го ц. м (Велика Субота на Великдень). Підчас Утрені передадуть теж проповідь митр. Шептицького. У третій день Великодня, тобто 11. квітня, такі українські авдиції: Служба Божа з Волоської церкви в год. 10.00—11.57 з проповіддю митр. Шептицького; в год. 14.00—14.30 в полудневому концерті відспіває відомий наш баритон Теодор Юськів низку українських пісень; в концерті братиме теж участь Іван Барвінський, що відіграє кілька композицій на віольончелі; в год 16.30—17.00 хор "Сурма" під упр. дир. О. Плешкевича відспіває концерт Великодніх пісень; врешті в год. 18.15—18.25 інж. Харитя Кононенко виголосить гутірку "Наша сільська хата". По Великодніх Святах, у пятницю 14. ц. м в год. 14.10—14.30 почуємо з мікрофонів гру відомого нашого пяніста Романа Савицького, що відіграє Прелюдію Вас. Барвінського.
о. С. Ковалів
Кілька дат з історії Єрусалиму.
Місто Єрусалим, місце терпінь, мук в смерти на хресті Господа нашого Ісуса Христа і місце Його славного воскресення, має предавню минувшину. Загально думають, що Єрусалим це те старинне Салем, місце царя Мелхиседека, священика Бога вишнього, що був водночас прообразом Іcyca Христа, найвищого священника. Це місце було в долині Саве, де на 21 століть перед Христом, Мелхиседек вийшов назустріч Авраамові, благословив його, жертвуючи богові хліб і вино.
Перед приходом Ізраїльтян до Обітованої землі, пізніший Єрусалим був знаний під назвою Уру-Салем. Воно, як усі інші хананейські міста, платило данину Єгиптові.
Коли там появилися ізраїльтяни, цар євусеїв Адониседек, покликав на підмогу Гогана, царя гебромського, Фирама, царя ярнутського, Яфія, царя лахинського, та Дебира, царя еглонського проти армії Ісуса Навина. І тоді то в цій великій битві, коли сонце спинилося, Ісус Навин переміг усіх пятьох царів. Однак Єрусалим ще кілька століть лишився незалежним містом, завдяки свому природно сильному положенню, а сама гора Сіон полишилася дальше в руках евусеїв, які мали там твердиню, звану Євус.
Щойно цар Давид, коли всі ізраїльські покоління признали його своїм царем, кинув Геброн і виступив проти непереможеного Єрусалиму. Здобувши Сіон, ізраїльтяни збудували там твердиню. Щойно відтоді це місто зветься Єрусалим, себто "бачення мира".
Цар Давид наказав примістити Кивот Завіта на Сіоні і відтоді звали це місце Святою Горою. Його син Соломон збудував Господню святиню чудової краси та величаві палати.
По Соломоновій смерти розпалося Ізраїльське царство на дві частини: відтоді Єрусалим був столицею малої держави двох поколінь Юди й Венямина.
Від Ровоама, наслідника Соломона, зачинається сумна історія для Єрусалиму: війни, напади, спустошіння, поневолення. Перший здобув Єрусалим вавилонський цар Навуходонозор, що вивів жидів до своєї держави, відтак опинилося святе місто під пануванням персів, яким відобрав його Олександер Великий.
По ньому панував там Антіох Спіфанер, якому відобрали місто макавеї. Римляни стали панами всієї держави у 63. р. до Хр.
У 40 р. до Хр. римський сенат заіменував Ірода Ідумеянина жидівським царем.
Змагання жидів скинути з себе римське ярмо, довело до збурення Єрусалиму Титом, пізнішим цісарем. Сталося так, як заповів Ісус Христос, коли плакав над Єрусалимом — не залишився камінь на камені. Пізніші бунти спричинили прогнання жидів із Палестини Гадріяном, який на місці, де був Єрусалим, збудував поганське місто Елія Капітоліна.
Після упадку римської держави повернулися перси, яких випер візантійський Геракль.
У 617 р. здобув місто перший наслідник Мягомета, каліф Омар, відтак Єрусалим переходив по черзі до рук ріжних магометанських династій.
У 1099 р. хрестоносці під проводом Ґотфрида з Буйону здобули його приступом і оснували там самостійну державу, яка перетривала до 1187 р. В тому році опанував місто єгипетський султан Салялян.
У 1229 р. цісар Фридрих дістав на підставі умови частину Палестини, але вже двацять років пізніше перейшов Єрусалим знову під панування мусулманів.
Від 1547 р. аж до 10. грудня 1917 р. був св. Город у владі османів.
Дня 10. грудня 1917 р. принесли вістку, що Єрусалим заняли анґлійці. Це був великий удар для турків. Анґлія хотіла получити для себе Єгипет з Індіями.
Союз держав передав Анґлії опіку над Святою Землею, а в 1922 р. у договорі в Сан Ремо великодержави передали Анґлії мандат над Палестиною.
Боротьба арабів у Палестині з анґлійською владою і жидами стає дуже безоглядна і жорстока. Араби обстрілюють жидівські кольонії, зривають бомбами залізничі дорогиі палять державні будинки. Анґлійці за це обмежують свободу населення.
Альбанці готові боронитися перед італійською інвазією.
Чужинці втікають з Альбанії.
ПАРИЖ, ПАТ. Як подає "Дейлі Мейл", в Альбанії велике вражіння викликала загроза італійського десанту.
Альбанська рада міністрів радила до пізної ночі: з урядових кол заявляють, що вже видано необхідні військові постанови. Король заявив, що як буде треба, альбанці будуть боронитись до останнього вояка.
Італійці масово виїздять з Альбанії, за ними громадяни інших держав.
Бритійська воєнна фльота пливе в напрямі Альбанії.
У пресі появилася вістка, що три бритійські ескадри, які відбувають маневри на Середземнім Морі, відплинули на води острова Корфу (що лежить побіч альбанського побережжя). Вістку про ті маневри оголошено безпосередньо після вістки про можливість італійського десанту в Альбанії.
Лише приязна осторога.
Як подають деякі часописи, в італійських колах не дають ніяких інформацій про транспорти військ до Альбанії. В Римі говорять лише, що якщо Італія справді висадила б десант в Альбанії, це була б лише приязна осторога для Югославії, щоб вона не приступала до франко-бритійського бльоку.
Не протекторат, лиш господарсько військовий договір.
Як інформують з кол альбанського міністерства закорд. справ, рада міністрів обговорювала проєкт нового торговельно-фінансово-військового договору з Італією; питання італ. протекторату взагалі не обговорювали.
Альбанські кола вважають, що не треба просити в Італії збройної помочі, бо ніхто не загрожує Альбанії.
Альбанія має наслідника престолу.
ТІРАНА, АТЕ. Альбанська королева Ґеральдина привела на світ сина — наслідника альбанського престолу. Він дістане імя Скандер — на згадку альбанського героя Скандербеґа; виховають його в мусулманській реліґії.
Як відомо, альбанська королева є католичкою — дочкою мадярського графа Апоні. Король Ахмет Зоґу є мусулманином.
Мадярщина домагається ревізії румунського кордону.
Як подають італійські часописи "Трібуна" та "Ляворо Фашіста", мадярські кола підкреслюють, що мадярський уряд не приступить до ніякої деклярації проти аґресій, доки не дійде до ревізії мадярсько-румунського кордону. Мадярщина не може зрезиґнувати з 2-ох міліонів мадярів, що живуть у Семигороді.
Лиш "благонадьожні" можуть тепер учитися в Карпатській Україні.
Як подає будапештенська радіовисильня, дирекція греко-католицької учительської семинарії в Ужгороді прийме учнів та учениць, які внесуть прохання, долучуючи до них свідоцтво політичної опінії від місцевого "мадярсько-руського комітету".
Позички для учителів у УССР.
КИЇВ, АТЕ. Рада народніх комісарів СССР асиґнувала 3.000.000 рублів на довгоречинцеві позички для українських учителів, на закупно рільничих господарств та домів.
Димісія єгипетського уряду.
КАЇРО, РЕЙТЕР. Алі Меґер Паша подався до димісії. Причина того кроку не відома.
Червоні міліціонери — до концентраційних таборів.
ВАЛЄНСІЯ, ПАТ. Військовий губернатор завізвав усіх б. вояків червоної армії, щоб вони негайно зголосилися до концентраційних таборів.
(«Діло», ч. 81)
____________________________
13 квітня 1939 р.
На поміч для ранених і скитальців з Kapпатської України. Українське Бюро в Льондоні звернулося до Міжнароднього Червоного Хреста з проханням вислати негайну поміч для втікачів і ранених з Карпатської України. Міжнародній Червоний Хрест приобіцяв, що провірить повідомлення і зробить усе, що буде уважати за потрібне (Укрбюро Льондон).
Концерт скрипака Юрія Криха. В четвер 13. IV. ц. р. відбудеться заходом Союзу Українських профес. Музик у Львові в малій салі Муз. Т-ва ім. Лисенка в год. 20-тій (8. веч.) концерт відомого нашогo скрипака Юрія Криха (при фортепіяні Ірина Любчик-Крихова). В програмі побіч чужих творів перше виконання у Львові Лисенкової рапсодії на скрипку оп. 34 (не мішати з перерібкою фортепіянової 2-ої рапсодії "Думка-шумка") та скрипкові варіяції придніпрянського композитора Ю. Мейтуса. Незвичайно цінна програма повинна зацікавити найширші круги нашого музикального громадянства. Вступ за програмою. Дохід для дітей безробітних музиків.
Щезла ще одна держава.
Львів, 11. квітня 1939.
Є тепер у світі одна бранжа, яка викликує співчуття: видавництва мап і ґльобів. Розпука хапається людців, які — бажаючи доказати солідність у швидкій обслузі своїх клієнтів (шкіл і школярів, політиків, журналістів, експортерів та імпортерів, туристів та взагалі подорожників, врешті сірих інтеліґентів, які люблять мати в хаті бодай один добрий атляс) — видають мапу Европи, яка тільки вчора зазнала таких то змін, та на другий день довідуються, що їхнє видання вже "перестаріле"! Пригадуємо собі, як то після "аншлюсу" в усьому світі мерщій перероблювали політичні мапи і ґльоби, щоб не баламутити школярів виглядом суверенної австрійської республіки у самому серці Европи. Потім та сама процедура повторилась після прилуки Судетів і частини Шлеська та Морав до Німеччини. Тоді видавці — як нам відомо — стримались ще з видачею нових політичних мап Европи до часу вирішення чесько-словацько-мадярського спору за кордони. Але після віденського арбітражу нові державні кордони були "остаточно" устійнені. За кілька місяців прийшла анексія Чехії та Морав і повстання "самостійної" Словаччини, яка зрештою невдовзі знову скорчилась, у користь Мадярщини, побільшеної вже на Карпатську Україну. Черга прийшла була на Мемель і нові кордони Литви. Поголоски про те, що треба буде перемальовувати на мапі краски, якими означене вільне місто Данціґ — не здійснились. Зате щезла з мапи інша держава — королівство Альбанія.
На іншому місці подаємо інформаційний огляд про альбанський край і нарід та його минуле. Не була це "велика" держава ані ґеоґрафічним тереном, ані міжнароднім значінням, ані справжнім суверенітетом влади. По правді — це була й раніш італійська кольонія, особливо за часів італійського фашизму. І якщо можна дивуватись останньому переворотові в Альбанії, то хіба тій подробиці, що ввесь той переворот перейшов проти волі того самого титулярного королика, який чейже був безвольним знаряддям у руках італійського уряду. Очевидно, щойно за якийсь час прочитаємо, як Італія заходилась, щоб поширити свої права в Альбанії і чия рука (читай: чиї інтриги та недотримані обіцянки прийти з поміччю на випадок італійського наступу) спричинила і втечу Ахмеда Зоґу і зайвий пролив крови.
Нема мабуть ніякого сумніву, що безпосередньою причиною виступу Італії проти суверенности Альбанії була постанова мерщій забезпечити собі необмежені впливи на Адрійському Морі та поширити свої впливи на Середземному Морі. Ця постанова була наслідком збільшеної небезпеки війни. Італія просто асекурувала себе на всякий випадок. Очевидно, грали тут ролю і престіжеві мотиви — відповісти відразу протинаступом на анґлійську акцію, що монтує бльок "загрожених держав". Тому, що справа Середземного Моря належить до найболючіших і найделікатніших справ Великої Британії (забезпека вільної дороги на Ґібральтар—Суез—Аден до Індій) — Рим (у тісному порозумінні з Берліном) вибрав для удару саме ту точку, яка мусіла заболіти Льондон. Альбанські порти ніби були й досі фактично портами італійськими, альбанські дороги — італійськими, альбанська столиця — побудована інжинірами італійськими. Але як довго Альбанія мала формальну суверенність — так довго не було безпосередньої небезпеки для тієї її сусідки — Греції, — якої води належать уже до безпосередньої сфери анґлійських впливів. Тепер ця небезпека настала. Через те й неприємність для Анґлії. Через те й ціла та остання історія з Альбанією — це виключно "реванж" держав "осі" за останню дипльоматичну діяльність Анґлії. Не диво, що вперше від непамятних часів — в останню Вел. Пятницю офіціяльний Льондон не мав свята, а в перший день Великодня радив анґлійський уряд.
Ліквідація Альбанії, як суверенної держави, має ще одну цікаву сторінку: адже Альбанія — це член Ліґи Haцій, в якого обороні всі члени Ліґи обовязані "автоматично" розпочати війну з напасником! Тимчасом ніхто взагалі не виявляє охоти воювати, а коли б у дальшому розвитку подій навіть і прийшло до війни, то вона велась би не в обороні альбанської самостійности, тільки як вияв суперництва великодержавницьких інтересів на Середземному Морю, зокрема — в обороні морських баз Великої Британії у східній частині того моря. Taким робом — ліквідація королівства Альбанії це чергова компромітація Ліґи Націй, може навіть — останній цвях до її домовини. Факт, що в наслідку італійського вмаршу до Тіріни загомоніли телєфони безпосередньо поміж полицями всіх зацікавлених держав, і ніхто не думає скликувати надзвичайного засідання Ради Ліґи — означає остаточну ліквідацію тієї установи. Покликав її до життя версайський мировий договір і кінчається вона з хвилиною, коли до історії минулого перейшов уже сам той договір з більшістю його найповажніших постанов.
ік.
3 міліони італійців під зброєю.
РИМ, ПАТ. В Римі проголошено урядовий комунікат, який подає, що на території метрополії чисельний стан армії дуже поважний, а саме завдяки тому, що покликано під зброю резервістів від 1901—1912 рр. Крім того, вже під зброєю були повні континґенти річників 1917 і 1918 р. Покликано теж частину річника і 1919 та змобілізовано частинно спеціялістів інших річників. При кінці комунікат стверджує, що не треба вже сподіватися покликання під зброю дальних річників, хіба домагалися б того окремі обставини.
Париська радіовисильня подає, що Італія має тепер під зброєю три міліони вояків.
Нервові наради в Льондоні.
ЛЬОНДОН, ПАТ. Комітет закордонних справ бритійського уряду відбув сьогодні пополудні засідання, в якому взяли участь: Чемберлєн, Гор, Інскіп, Галіфахс; Стенлей, Морісон і Кадаґан.
Король Юрій вернувся несподівано до Льондону.
ЛЬОНДОН, 11. 4. ПАТ. Сьогодні прибув із Віндсору до Льондону, до Бекінкгемської палати анґлійський король. Його відвідав там Чемберлєн. Поворот короля до Льондону був зовсім несподіваний. В Льондоні догадуються, що король по розмові з Чемберлєном виїде знову до Віндсору.
Як виглядав ультимат Італії до до Альбанії?
ДЕГАР. ПАТ Один високий альбанський достойник в інтервю з кореспондентом Аваса подав зміст італійського ультимату. Італія поставила Альбанії такі домагання: 1) право причалювати італійським військам без обмеження часу і місця; 2) контроля військової італійської влади над усякими фортифікаційними працями: 3) надання італійцям, які живуть в Альбанії, всіх політичних пpaв включно з правом бути послом або міністром; 4) ліквідація міністерства закордонних справ, інтереси Альбанії заступатиме Італія; 5) Іменування італійських ґенеральних секретарів при всіх альбанських міністерствах; 6) італійський посол у Тірані стає членом альбанського уряду і навпаки, альбанський посол у Римі — членом італійського уряду.
Альбанський уряд відкинув цей ультімат.
Париж погрожує Еспанії.
ПАРИЖ, 11 4. ПАТ. До Парижа прибув сьогодні амбасадор Франції в Бурґосі маршал Петен, який відбув після приїзду нараду і мін. Бонне. Приїзд амбасадора Петена до Парижа пояснюють в політичних колах збільшеним зацікавленням Парижа еспанськими справами. Французькі політичні кола й преса не скривають свого збентеження настроями еспанських політичних кол. Нема двох думок, що начальною проблємою французько-еспанських взаємин є справа відкликання італійських частин з Еспанії. Сьогоднішній "Пті Журналь" заповідає навіть, що якщо Еспанія далі проволікатиме з полагодою тієї справи, то не є виключене, що французький та аґлійський уряд буде вимагати від Еспанії деяких ґарантій. Той часопис натякає, що могло б іти про обсадження еспанського Марока тa острову Міпорка французькими частинами.
(«Діло», ч. 82)
13.04.2014