7 квітня 1914 р.
O czwarte piętro. W wykonaniu uchwały, powziętej na ostatniem posiedzeniu Rady miejskiej w sprawie usunięcia czwartego piętra kamienicy pp. Sprecherów w ul. Teatralnej, zaprosił prezydent miasta na ankietę architektów, która miała wydać swoją opinję. W ankiecie tej wzięli udział pp. wiceprezydenci miasta dr. Rutowski, dr. Stahł i dr. Schleicher, radny Rawski, dyrektor m. urzęd. bud. radca Gorecki, inż. miej. Lużecki, oraz pp. prof. dr. Obmiński, prof. Sadłowski i radca Zacharyewięz. Po dłuższej dyskusji wyrazili członkowie ankiety opinję, iż pozostawienie czwartego piętra nie wykracza przeciw treści ustawy budowlanej. Natomiast prof. Obmiński wyraził zdanie, iż usunięcie czwartego piętra nie zmieni wyglądu całości kamienicy i że względy estetyczne nie domagają się bynajmniej zatrzymania go. O ile chodzi o ustawowe względy, to właściwie należałoby znieść w tej kamienicy nie jedno, ale dwa piętra. Prof. Obmiński widzi w sprawie tej ogólne niebezpieczeństwo dla pl. Kapitulnego, jako w precedensie dla całej tej piżei ul. Teatralnei i pl. Kapitulnego. Opinia ankiety zostanie przedstawiona sekcji III. Rady, która przyjdzie z ostatecznymi wnioskami na pierwsze po świętach posiedzenie pełnej Rady.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
8 квітня 1914 р.
Дня 25 м. м. відбув ся у Львові в салях Бесїди зїзд українських правників усїх заводів, скликаний Товариством українських правників у Львові для вшановання памяти 100 лїтних роковин уродин Тараса Шевченка.
Социяльно-демократична фракция росийської думи вислала сього понедїлка до австрийських социяльних демократів таку телєґраму: "В останнім часї частина преси роздуває ворожнечу між Росиєю і Австриєю. Галицька подорож ґрупи реакцийних послїв, в якій взяли участь також деякі члени буржуазної опозициї, і яку попер сам президент думи — має сю саму ціль підюдити проти себе народи Росиї й Австриї. Протестуючи проти походу росийських шовінїстів посилає соціяльно-демократична фракция в імени росийського пролєтарияту свій привіт австрийській социял-демократиї і висловлює свою непохитну віру в те, що українські робочі маси не попадуть в тенета тайними фондами плаченої провокациї та що вони будуть шукати заспокоєння своїх культурних і полїтичних потреб під прапором міжнародньої социял-демократиї. Социял-демократична фракция Думи, Чхеідзе" Віденські социяльні демократи відповіли телєґрамою, що австрийський пролєтарият стоїть при боці хоробрих росийських борців у боротьбі за свободу і мир народів.
На зборах "ґалїцко-русского общества" в Петербурзї думські посли, котрі були недавно у Львові, виголосили промови, потім принято резолюцию, яка висловлює обжалованим у львівській розправі симпатию. Збори висловили також бажанє, щоби росийські дипльомати виступали так само енерґично в оборонї Москалїв, мешкаючих за границею, як се роблять італійські і румунські дипльомати. Провідників Українців пятновано яко піонїрів панґерманїзму.
"Боротьба з мазепинцями", під таким заголовком уміщено в 13659 числї Нового Времени справозданє з публичних зборів "Западно-русскаго" товариства в Петербурзї. На завершенє видїлу товариства виступили з докладом член петербурської Академії Наук А. Соболевський і "землячок" Д. Вергун. Соболевський говорив на стару тему, що української мови нема, а всї проби сотворити її в Галичинї засуджені на невдачу. Вергун "висьвітлив питанє про нїмецькі замисли на віддїленє України від Росиї". Він казав, що ідея "полїтичного мазепинства" зродила ся в Берлїнї в 90-х роках минулого столїтя підчас цлової війни між Росиєю і Нїмеччиною. Програму свою проголосили "мазепинці" у львівськім соймі в 1890 р. З того часу їх роботу підтримували золотим дощем з Відня й Берлїну. Тому не диво, що "мазепинство" почало зростати в силу. Одначе воно всеж не дуже численне. По обчисленням Вергуна є “мазепинців” у Галичинї й Росиї разом 310.000. Та їх сила полягає не в численности, а в тому, що їх підтримують дві великі держави. Тому треба енерґічно бороти ся проти сеї небезпеки. В дискусії забирав голос між іншим священик Русич, що оповідав про свої вражіня з подорожі до Галичини.
Брехні п. Лашкевича.
ПЕТЕРБУРГ. (Пр. тел.). Рѣчь містить телєґраму, підписану українським послом львівського сойму Кивелюком, послом віденського парляменту Цегельським і редактором Дїла Панейком з приводу розмов кадета Лашкевича з кореспондентом росийських часописий на тему його львівських вражінь. Вони заявляють, що ревеляциї сї фалшиві від початку до кінця.
Текст телєґрами, яку вислано до редакциї Рѣч-и є такий:
З приводу поміщеного в Нов-ім Времен-и інтервю посла Лашкевича про його вражіня винесені з розмови з Українцями у Львові просимо помістити слїдуюче:
Заяви Лашкевича від початку до кінця неправдиві і доказують хіба се, що він не зрозумів розмови з нами або про його злу волю. З окрема нїхто з нас не говорив про стремлїнє Українців в Росиї, відірвати ся від держави або сотворити окрему українську церкву.
Посол галицького сойму Кивелюк, посол австрийського парляменту Цегельський, Панейко, редактор Дїла.
Арештованє Катарку.
БУДАПЕШТ (Ткб.) Зі Скопля доносять, що виновника дебрецинського замаху Катарку пізнали в однім селї в околиці Скопля й арештували його. Австро-угорський ґенеральний консуль в Скоплю повідомив про се австрийського посла в Білгородї з просьбою дальшої акциї. Вістка ся потверджуєть ся в донесеню дебрецинської полїциї, котру перед чотирма днями повідомила черновецька полїция, що Катарку є в околиці Скопля. Черновецька полїция дізнала ся про се зі сконфіскованого листа, який Катарку вислав до своїх родичів в Бесарабії, повідомляючи, що ще якийсь час буде в околици Скоплє, а пізнійше відїде до Швайцариї. Австро-угорський посол в Білгородї прибув до сербського мінїстра заграничних справ з просьбою видати злочинця.
Афера д-ра Швіги.
ПРАГА. (Пр. тел.) Адвокат д-р Тавб з Хебу внїс іменем д-ра Швіги жалобу за обиду чести проти відповідального редактора Narodni-х List-ів д-ра Гелєра.
Прогулька угорської опозициї до Росиї.
БУДАПЕШТ. (Пр. тел.) Az Est доносить, що опозиційні угорські посли під проводом пос. Каролїя плянують прогульку до Петербурга за-для відвідин думських послів.
Грізне положенє в Альбанїї.
ВІДЕНЬ. (Пр. тел ). Wiener Allgemeiner Zeitung пише: Теперішне положенє в Епірі представляєть ся ось так: Трідержавний союз виготовив новий проєкт ноти, яку великі держави мають вручити Грециї в відповіди на її ноту. Тридержавне порозумінє ще не забирали голосу що до сего, а Росия доси не дала відповіди на предложену, пороблені в сїй справі Франциєю.
ПАРИЖ. (Ткб.) Півурядово доносять з Льондону, що конференциї між Франциєю, Росиєю і Анґлїєю в справі відповіди на грецьку ноту є на покінченю. Трудности, підношені Росиєю, усунено, за кілька днїв відповідь предложить ся тридержавному союзови. Дальші переговори будуть ще конечні, щоби погодити становища обох великодержавних ґруп.
ДУРАЦО. (Ткб.). З огляду на анархію в полудневій Альбанїї, альбанське правительство поручило зладити евіденцийні лїсти, котрі мають послужити до евентуального покликаня під ружє мілїциї. Оповістки оголошені в цілім краю, взивають всїх бувших резервістів від 29 до 39 року житя ставити ся на контрольних зборах. Чутки про частішу мобілїзацію покищо передчасні.
ДУРАЦО. (Ткб.) З Коріци доносять, що місто є в руках альбанської жандармериї; в містї спокій.
ДУРАЦО. (Пр. тел.) Один з голяндських офіцирів доносить в Коріци, що опір повстанців зломано. Грецького митрополита і грецький комітет арештовано.
ВІДЕНЬ. (Пр. тел.) N. Fr. Pressa доносить в Вальонї, що Альбанїя задумує поставити 20 тисяч людий на воєнній стопі, щоби гробити конець анархії в Епірі.
ДУРАЦО. (Пр. тел.) Князь Від віддав головний провід ґенералови де Вер шефови голяндської війскової місиї в Альбанїї.
РИМ. (Пр. тел.) Міжнародне війско зі Скутарі вимаширувало на південно-альбанську границю.
Заручини на царськім дворі
ПЕТЕРБУРГ. (Пр. тел.). Вчера мала відїхати царська родина до Криму. Безпосередно перед відїздом мали відбути ся заручини царівної Ольги з князем румунським Каролем.
Гомруль.
ЛЬОНДОН. (Ткб). Палата громад приняла біл про гомруль в другім читаню 346 голосами проти 276.
(«Дїло»)
Profesorowie wszechnic polskich o kszałcacej się kobiecie.
Redakcja tygodnika "Nasz Dom" przeprowadziła wśród wybitnych profesorów uniwersytetu krakowskiego i lwowskiego zajmującą ankietę na temat wyższych studjów kobiecych. Chodziło o wyjaśnienie szeregu pytań, związanych z tą sprawą, a między innemi: Czy poziom wykładów nie musiał uledz obniżeniu tam, gdzie było zapisanych więcej słuchaczek? Czy intelekt kobiecy wnosi do sfery naukowej odrebnę jakieś pierwiastki i jakie? Jaka wreszcie ze studiów kobiecych na uniwersytecie można postawić prognozę dla nauki, a jaką dla życia praktycznego? Na pytanie "Naszego Domu" odpowiedzieli profesorowie wszechnicy Jagiellońskiej: Rostafiński, Cybulski, Ciechanowski, Godlewski, Wrzosek, Siedlecki, Żurawski, Bujwid oraz prof. uniwersytetu lwowskiego: Kallenbach, Nussbaum-Hilarowicz, Finkel i Porębowicz, więc przedstawiciele medycyny, nauk przyrodniczych, matematyki, historji i literatury, t. j. tych gałezi wiedzy, do których studiowania została kobieta dopuszozona. Spostrzeżenia są przynajmniej w głównych zarysach zgodne, co wskazywałoby na ich trafność. Wszyscy uczestnicy ankiety stwierdzili, że kobieta ma wszelkie dane, aby módz na równi z męzczyzną korzystać ze studiów wyższych i napływem swym do wszechnie nie obniżyła w nich poziomu wykładów. Lecz intelekt kobiecy — poza wyjątkami — scharakteryzowany został, jako typówo wytwórczy, z czego wynika, iż ważniejsze zadanie może spełnić w życiu praktycznem, niż w nauce. Profesorowie nasi zauważają jednomyślnie, że kobieta może jako lekarka i jako nauczycielka z wyżsemi studiami, pracować z dużym pożytkiem i dla siebie i dla społeczeństwa. O ile jednak chodzi o nabycie wyższego wykształcenia nie dla celów praktycznych i nie dla dalszej systematycznej pracy naukowej, większość profesorów sądzi, iż lepiej byłoby gdyby kobiety zwracały się do szkół i kursów dających całokształt wiedzy, a nie do uniwersytetów, które dają wykształcenie specjalne i popychają do specializacji.
Poglądy te szczegółowo są rozwinięte i uzasadnione w ankiecie "Naszego Domu", z którego treścią powinna zaznajomić się każda młoda Polka, zanim zdecyduje się na kierunek swych studjów.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
9 квітня 1914 р.
Оборона нациї перед корупциєю.
Один з найвизначнїших сьогочасних чеських письменників, поет Махар звернув ся в чеськім реалїстичнім орґанї Cas-ї до провідника молодочеської партиї посла Крамаржа з відкритим листом, в котрім висловлюєть ся погляд усїх чесних людий без ріжниці національности, віри і партиї — вже не на полїтичну продажність відомого чеського національно-социяльного посла Швіги, а на ту притупленість особистої й горожанської совісти супроти корупциї, притупленість, яку виявила компанія п. Крамаржа, котра — хоча знала від довшого часу яке моральне обличє п. Швіги, то толєрувала його особу і дїяльність.
Фалшованє засобів живности в Галичинї. Недавно надрукований звіт заведеня для хемічного дослїджуваня засобів живности подає просто страшні вислїди: Молоко мішано з водою, котрої було від 15 до 40 проц. Сметана мала 4 проц. замість 10 проц. товщу. В маслі 30 проц. води. Під назвою смальцю продавано штучний товщ, ковбаси фарбовано. До маку додавано отруйного росийського маку. Напитки засолоджувано сахариною. Вишневий сок був цілком штучним продуктом, малиновий замішувано салїциловим квасом. В цукорках 40 проц. муки. Мід фалшовано консумцийним цукром і бараболяним сиропом. Вина підроблювано водою, алькоголем і ґлїцериною, француські вина сіркою. Дестильовані горівки, овочеві коняки, сливовиці, рум ямайка — показали ся при дослїдї зовсїм штучними продуктами. Се останнє проявило ся сильно по знесеню пропінацийного закона. До того всего показуєть ся зі статистики, що з кождим роком чимраз менше засягаєть ся опінїї закладу. В 1912 році було аж 23 староств, які не надїслали нїякого засобу живности для переведеня дослїду.
Галицькі українські посли в Чернівцях. Передучора приїхали до Черновець пополудневим куриєром віцепрезидент палати послів Юлїян Романчук і посли д-р Окуневський і д-р Евген Олесницький. На двірци привітали їx численні представники української інгелїґенциї. Привітну промову виголосив кандидат адвокатури д-р Валєриян Бриздзан, відповідав віцепр. Романчук. Потім розпочали ся переговори між прибувшими послами і українськими громадськими дїячами в ціли помиреня розбитого спорами українського табору. Посли мають бути в Чернївцях три днї. — Таку відомість принесли чернівецькі ґазети, додаючи до сього, що ся мирова акція веде ся з припорученя "Народного Комітету" у Львові. На скільки нам відомо, ся вістка про "Народний Комітет" не відповідає правдї.
Національне питанє на конференциї росийських кадетів. В національній справі делеґат Некрасов доводив конечність широкого самоозначеня народностий з допущенєм автономії. Наші відповідали, що таке самоозначенє може довести до федерациї, небезпечної для цілости держави. З приводу жидівського питаня признано, що при істнуючих обставинах невигідно висувати жидівське питанє на першу чергу, бо се може потягти за собою погіршенє становища Жидів. Подорож Лашкевича до Львова дуже різко скритикували. Лашкевич пояснив, що він з власної інїциятиви їздив до Львова познайомити ся з "русскими" в Галичинї. Він уважає помилкою, що їздив разом з правими. Українські делєґати дорікали Лашкевичови, що він прислужив ся реакціонерам. Мілюков осуджував Ляшкевича, бо його поїздка є полїтичним актом, і посол мусїв передвидїти наслїдки. Резолюций поки що не ухвалено.
Протест американської України проти варварської заборони царським урядом сьвяткувати ювилей Шевченка нa росийській Українї.
Американський "Руський Народний Союз" вислав на руки президента Злучених Держав Вудрова Вілсона отсей протест:
Пане президенте!
Дня 10. с. м. минуло 100 лїт від дня уродженя найбільшого українського поета Тараса Шевченка. Сей день, се велике національне сьвято цілого 40 мілїонового українського народа, котрого жиє 35 мілїонів в полудневій европейській Росиї, 4 мілїони в Австро-Угорщинї (в провінциї Галичинї, Буковинї та в північній Угорщинї) і 1 мілїон в Америці. В день 10. с. м. готовили ся наші земляки по всіх наших землях як найбільше торжественно відсьвяткувати се велике національне сьвято. Найбільше сьвято з офіцияльним характером мало відбути ся в столиці нашої вітчини в Росиї — в містї Києві, в якім мали взяти участь репрезентанти соборної України. Там міська рада мала поставити зі складок цілого українського народа памятник поетови і устроїти величаві обходи в містї. Так само готовили ся до сьвята наші міста Полтава, Одеса, Харків, Каменець Подільський і т. д. Та в останній хвили росийське мінїстерство заборонило всї ті сьвята, не подаючи жадних мотивів, а найвисша церковна власть в Росиї "Синод" заборонила в день 10. марта правити навіть поминальві богослуженя за нашого поета Тараса Шевченка.
Отже сьвято Поета, котрий уродив ся коло Києва і котрого могила також знаходить ся під Києвом над Днїпром, сьвяткують лише наші земляки в Австро-Угорщині та еміґранти в Америці, Нїмеччинї і Франциї.
Проти сього нечуваного в культурнім сьвітї поступку росийського уряду запротестували всї опозиційні посли в росийській думі, а також українські посли в провінціональнїм соймі австрийського краю Галичини — у Львові.
У хвилю такого болючого удару для нашої національної гордости зі сторони варварського росийського уряду мусить підвести голос протесту і мілїон Українців, котрі живуть на вільній землї Вашінґтона.
Не маючи иншого способу запротестувати, передаємо отсей наш протест на руки Ваші, Пане Президенте Злучених Держав, і просимо ласкаво подати зміст його представникови росийської імпериї при Білім Домі.
Джерзи Сіти, дня 20. марта, 1914.
За Руський Народний Союз в Америці: Дмитро Капітула, гол. предс., Семен Ядловський, гол. фін. секр., Алексїй Шаршонь, гол. кас., Михайло Угорчак, гол. рек. секр.
Не буде мадярської прогульки.
БУДАПЕШТ (Пр. тел.). Vіllag доносить, що плян подорожи Каролїя до Петербурга треба вважати понеханим. Каролї мав поїхати до Росиї щойно по делєґациях. Що до инших полїтиків, то не вірять, щоби ся прогулька взагалї мала відбути ся. З ріжних ревеляций опозицийних полїтиків виходить, що клюб партиї независимости роздумував зовсїм поважно над пляном прогульки.
Почтовий рух між Австриєю і Болгариєю.
СОФІЯ (Ткб.). Прибув сюди ґенеральний директор почт і телєґрафів з Австриї, шеф секциї Ваґнер в справі уліпшеня почтового руху між Болгариєю і Австриєю.
Справа Альбанїї.
ЛЬОНДОН (Тбк). Бюро Райтера подає з дипльоматичного жерела: Держави тридержавного порозуміня подали до відома правительств в Берлїнї, Відни і Римі проєкт відповіди на грецьку ноту в справі Альбанїї і Еґейських островів. Зачувати, що се довгий документ, котрий трактує всї точки грецької ноти з 22 лютого, будуччину Еґейських островів, судьбу грецьких мешканців островів Імброс, Тенедос і Кастельоріцо, управильненє границі під Арґірокастро та ріжні инші точки в справі усталеня границі. Не є правдою, начеби погляд Росиї ріжнив ся від погляду Франциї й Анґлїї. Правда Росия спочатку домагала ся кілька додатків, але тепер не обстоює їx. Взагалї Росия, Франция й Анґлія зовсїм згоджують ся і можна догадувати ся, що 6 великих держав підпише пороблені предложеня і що Греция їx прийме.
ДУРАЦО (Пр. тел.) Тїло румунського сьвященика Бабамазева, котрого вбили Епіроти, найшли страшно обезображене. До Дураца прибувають усе нові добровольці.
ЛЬОНДОН. (Пр. тел.) Times доносять з Дураца, що повстанці намагали ся відбити Коріду, але альбанські добровольці під проводом голяндських oфіцирів відперли напад. Один грецьций лфіцир убитий.
По обох боках великі втрати.
АМСТЕРДАМ. (Пр. тел.) На зазив ґенерала де Вере відїздить до Альбанїї ще 9 офіцирів інструкторів.
З Анґлїї.
ЛЬОНДОН (Ткб.) Палата громад відложена до 14 с. м.
ЛОНДОН (Ткб.) Аскіт вибраний знову членом палати громад.
Голосованє жінок.
НЮ ЙОРК (Ткб.) У виборах в Ілінойс перший раз беруть участь жінки. В Чікаґо записаних є на виборчу лїсту 217.000 жінок, 455.000 мужчин.
(«Дїло»)
____________________________
10 квітня 1914 р.
З українського товариства технічного у Львові.
Молоде, ледви перший рік істнуюче укр. товариство Технїчне розвинуло відразу не звичайно інтензивну дїяльність, чим дало доказ, що і техніки наші розуміють потреби часу і що орґанїзация ся має для культурного розвитку нашого народа першорядне значінє. З друкованого справозданя, яке зістало предложене загальним зборам на дни 14 марта б. р., довідуємо ся, що товариство числило 70 дїйсних членів, переважно галицьких інжінєрів, бо тільки 3 з Буковини і 1 з України (з полтавської ґубернїї). —
З нагоди появи наукового журналу українознавства "Україна", яке видає українське наукове товариство в Київі, Новое Время (ч. 13.662) пише: Появила ся перша книжка нового мазепинського журналу "Україна" на українській мові Михайла Грушевського, під головним його проводом і при найблизшій участи академиків: Корша й Олексїя Шахматова й Ореста Левицького, секретаря комісиї для розгляду старих актів, яка є при київськім ґенерал-ґубернаторі. Росийське громадянство Київа глибоко обурене, що в новій мазепинській затїї беруть участь офіцияльні особи — академики Імператорської Академії Наук і секретаря київської археоґрафічної комісиї. Сю комісию заснував імператор Микола І. для відтвореня на основі актів того, що Полуднево-Західний край є русскій, а тепер її секретар є співробітником мазепинського провідника Грушевського. Далї нема куди йти в толєрованю мазепинства". Отже, де полїцай?
Усуненє з посади професора ґімназиї за оборону української мови. У Київі куратор шкільної округи Деревицький, відомий чорносотенець і русифікатор, усунув з посади професора ґімназиї учителя істориї В. Прокоповича за його участь в петербурськім з'їздї учителїв в справі народної осьвіти. На сїм з'їздї професор Прокопович виступив з рефератом "Про народну школу й рідну мову на Україні". В сїм рефератї він висловив ся за те, щоби 1) по школах з українським населенєм наука всїх предметів вела ся українською мовою. 2) росийська мова, як і мова державна, була обовязковим предметом науки, 3) заведено науку української мови, початків істориї й ґеоґрафії краю, 4) шкільні підручники треба що до змісту наблизити до місцевого житя й понять населеня. Прокоповича обвинувачено за те, що він читав сей реферат і те, що він внїс його на секцию инородців. Своє розпорядженє куратор мотивує тим, що "погляди Прокоповича, висловлені підчас його виступів, сьвідчать про його напрям, який не можна погодити з педаґоґічною дїяльностю в росийській державній школі".
Руханковий однострій для жіноцтва порішила остаточна нарада в "Соколї-Батьку" дня 7. с. м. від проводом предсїдательки Вп. панї меценасової Костевої Левицької. Присутний артист п. Новаківський і панї О. Кисїлевська, М, Левова, О. Грозикова, висказували свої гадки про представлені проєкти. Ходило головно о накритє голови. З предложених 16 проєктів вибрала п. Левова два, а п. артист Новаківський поставив внесок, щоби приняти червону трикутну хустку з цьвітами, яку завязує ся над чолом подвійно.
Чому у Львові нема памятника Шевченка? З робітничих кругів надіслано нам лист, в якім висловлюєть ся жаль, що у Галичинї нема наших українських памятників, "особливо-ж болюче — кажеть ся в листї — що Українці у Львові не мають досї бодай памятника Шевченка".— Кілько ж то лїт побивала ся наша львівська українська громада за дозволом і місцем на памятник Шевченкови! Істория сього варварського триюмфу польських наїздників звісна нам, як і не забудеть ся відповідь Поляків на заходи в маґістратї: "w polskiej stolicy kraju niema miejsca dla pomnika piewcy hajdamaiców!"
На спольщенє галицьких зелїзниць. Нам пишуть: З приводу гамору, який віднесла вся польська преса проти розпорядженя мінїстерства зелізниць годилось би нам звернути бачну увагу на постійні заходи наших сусїдів, щоби наші зелїзниці цілковито спольонїзувати і то не лише що до назв стацийних. Знаменний тут опір проти руських написів на білєтах, а також робленє непоборених до тепер трудностий в справі викликуваня назв стаций і відходу поїздів також в нашій побіч мови польської і нїмецької. Незамітно виробляє ся першенство для польської мови перед нїмецькою і очевидно руською у всяких оповіщенях і написях, хоч ще недавно на першім місци все знаходила ся мова нїмецька. Колиж тепер зачало ся першенство давати мові польській яко "краєвій", то належить зараз побіч неї узгляднити нашу мову — бодай на другім місци як другу мову краєву. Се не є маловажна річ, бо воно сьвідчить перед чужинцями про характер краю, а раз уміщені написи позістануть на довгий час. Вкінци найгрізнїйшим безперечно способом польонїзациї на зелїзницях єсть майже повне виключуванє місцевого руського населеня від посад урядників навіть низших і всякої служби. Добрі посади кондукторів, робітників по варстатах, а навіть будників і служби обсаджує ся з правила чужинцями, нерідко спровадженими з найдальших сторін західної Галичини з поминенєм місцевого населеня, хоч кандидатів з руської сторони було би все доволї особливо на низші посади, де не вимагає ся специяльних квалїфікаций. Не треба при тім забувати, що кождий такий функціонар зелїзничий стоїть звичайно не зле материяльно і помножуючи свою родину будує Польщу на нашій землї навіть в таких сторонах, пр. гірських, де до сего часу нога чужинця ще не станула. Було би отже дуже вказаною річию, займати ся поважно справою роздаваня посад зелїзничих. При помочи наших людий зі сфер зелїзничих треба би перевести статистику що до відношеня функціонарів зелїзничих після національностий, а потім розпочати у властивій дорозі акцию в напрямі справедливого наданя посад евентуально після певного процентового ключа для кандидатів руської національности. І на кождий спосіб поборювати рішучо кольонїзованє нашої землї офіцияльним шляхом через насаджуванє зелїзничих будників, служби і т. д. з найдальших закутин західної Галичини тодї, як місцеве українське населенє, не маючи хліба і занятя, мусить з голоду гинути.
Українські посли з Галичини на Буковинї.
Дня 7. с. м. прибули до Черновець українські посли парляментарні Романчук, Окуневський і Олесницький. Цілию їх приїзду, який наступив на однодушне бажанє обох головних нинї з собою в спорі стоячих українських сторін на Буковинї було приглянути ся відношеням серед української cycпільности на Буковинї і причинитись до мирного уладженя відносин, яке уможливило би згідну працю цілої буковинської України для спільної національної і народної справи.
Посли перебули в Чернівцях через три днї і в тім часї відбули конференциї з найважнійшими представниками української суспільности на Буковинї, які радо подрібно представили їм стан річи і віднеслись до них з повним довірєм.
При конференциях тих сконстатовано у всїх пересьвідченє про конечність усуненя істнуючих непорозумінь, сконстатовано також можливість згоди і уложено конкретні способи найблизшої акциї до сеї ціли.
З окрема українська унїверситетська молодь, якої представники мали також нагоду зіткнути ся з послами, правителя послів незвичайно сердечно і на клич до згоди відповіла щирою охотою співдїланя.
Галицькі посли опустили Чернівці з надїєю, що підняте а для української справи так дуже пожадане діло буде поведене українськими діячами до скорого, успішного здійсненя.
Не буде сойму.
ВІДЕНЬ. (Прав. тел.) Reiсhspost доносить зі Львова, що є вже річию певною, що галицький сойм не буде вже скликаний. По cанкціонуваню виборчої реформи буде сойм розвязаний, а на вересень будуть розписані вибори до сойму.
Посольське справозданє.
ЖУРАВНО. (Тел. вл.) Вчора перед численно зібраними виборцями складав звіт з дїяльности в соймі посол радник Лев Левицький в салї маґістрату. Збори делєґатів і учасників з многих громад під проводом Впр. о. Макаревича, виразили признанє і подяку укр. соймовому клюбу по переведеню основної дебати і на внесенє о. сов. Логинського.
Кошут про тридержавний союз.
БУДАПЕШТ. (Пр тел.) Франц Кошут справоздавцеви часописи Budaрest заявив так: Уважаю як полїтик лише такі союзи можливими, котрі істнуть тепер. Можемо мати симпатиї для Франциї, але в рамах тридержавного союза. Я що правда прихильник тридержавного союза, але мушу щиро признати, що зовсїм природним обявом уформованя відносин є, коли сильна мадярська партия схиляється до тридержавного порозуміня, ба навіть попихають її до сего. Коли сего не бачуть в Відни, то се означає велику короткозорість, котрої наслїдків хиба не оцінюють.
П. Панкгерст у Відни.
ВІДЕНЬ. (Прав. тел.) Провідниця суфражеток п. Панкгерст має намір 17. цьвітня виголосити у Відни відчит в анґлійській мові про феміністичний рух в Анґлїї. Досї полїция не дала дозволу на відчит. П. Панкгерст наміряє уладити такі реферати також в Берлїнї і Будапештї.
Операция шведського короля.
СТОКГОЛЬМ (Ткб.) Король Ґустав піддав ся вчера передполуднем операциї жолудка. Лїкарі не найшли нїякого прикрого новотвору, стан короля вдоволяючий.
(«Дїло»)
Nasze masło.
Mam przed sobą sprawozdanie Galicyjskiego Związku mleczarskiego we Lwowie za r. 1913. — Sprawozdanie to jest niezmiernie ciekawe, bo zdradza szereg charakterystycznych zjawisk z dziedziny naszej gospodarki mleczarskiej. Wyjaśnić należy, że Gal. Związek mleczarski jest instytucja handlową naszych kooperatyw mleczarskich. Związek liczy obecnie 91 członków, z tego 73 spółek mlecz., 4 mleczarnie prywatne i 9 osób, wchodzących w skład rady nadz. i dyrekcji.
W r. 1913 dostarczono Związkowi do sprzedaży 386.709 kg. masła, z tego sprzedano 67 proc. w Galicji, 29 proc. we Wiedniu, 2 i pół w Czechach, resztę w innych krajach. Eksport do Wiednia spadł o 22 proc. z powodu konkurencji masła duńskiego. Za sprzedane masło otrzymał Związek 1,200.000 kor., co czyni przeciętnie 310.4 gr. za 1 kg. masła.
Jakość masła galicyjskiego była na ogół dobra, bo wedle klasyfikacji zaliczono do I. klasy 98.73 proc., do II. kl. 1.04 proc., do III. kl. 0.23 proc. masła, atoli masło zeszłoroczne było na ogół gorsze niż w r. 1912. Wpłynęło na to zepsucie paszy przez deszcze i powodzie.
Najciekawszy jest atoli ze stanowiska konsumenta ustęp poświecony cenom masła. Ceny te byty bardzo nierówromierne, a obok przyczyn naturalnych działał tu także przywóz masła obcego przeważnie morawskiego i duńskiego.
W sprzedaży detajlicznej notowano masło galicyjskie we Lwowie i Krakowie (w nawiasach cena w sprzedaży hurtownej) za 1. kg.: 1. stycznia 1913: 3.76 (hurt 3.50—3.55), 6. czerwca 1913: 3.04 kor. (2.75—2.80), 7. grudnia 1913: 3.84 kor. (3.60—3.65).
Ceny masła na eksport (hurt): 12. kwietnia 3.15—3.20 k. za 1 kg., 9. czerwca 2.75—2.80, 28. grudnia 3.35-3.40.
Tymczasem masło obce, duńskie i holenderskie, notowano na rynku wiedeńskim (już łącznie z cłem i kosztami transportu około 46 gr. od 1 kg.): 18. kwietnia 1913: 3.12 kor. za 1 kg., 6. czerwca: 3.60, 1. sierpnia 3.12 kor., 17. grudnia 3.50. Takie były ceny masła duńskiego we Wiedniu, holenderskie było o 10—15 gr. tańsze na 1 kg. niż duńskie.
Galicyjskie masło jest tedy najdroższe w całej Europie. Sprawozdanie Związku z cała szczerością stwierdza, że "cyfry zestawienia porównawczego wykazują, iż masło w Galicji, kraju wyłącznie rolniczym, jest znacznie droższe aniżeli w krajach o rozwiniętym wielkim przemyśle, że zatem — o ile nie podniesiemy i nie uregulujemy krajowej produkcji, będziemy stale zarzucani masłem, które będzie oddziaływało niekorzystnie na nasze ceny. Sprawozdanie doradza przeto "większe cło na masło importowane".
W sprawozdaniu znajdujemy ciekawą tabelę porównawcza cen masła w poszczególnych miastach europejskich. I tak w Berlinie płacono przeciętnie za 1 kg. masła 296.82 gr., w Hamburgu 307.19 gr., w Kopenhadze 280.36 gr., w Scenwarden 267.20 gr., w Londynie 303.91 gr. — a we Lwowie 310.4 gr., czyli Lwów ma najdroższe masło z calej Europy. W całej Europie cena masła obniżyła się z powodu szybkiego rozwoju mleczarstwa w kolonjach angielskich i Syberji, wskutek czego Anglja kupowała mniej masła duńskiego i holenderskiego, a to masło w poszukiwaniu najdogodniejszych rynków zbytu napływało w coraz większych ilościach na rynki austriackie, a także do Lwowa, Krakowa i innych miast galicyjskich.
Produkcja masła zależy od stanu hodowli bydła, od ilości paszy, i od umiejętności w obchodzeniu się z inwentarzem żywym. Hodowla bydła u nas w niepokojący sposób upada, postęp idzie powoli, wolniej niż żółwim krokiem. Nierogacizną węgierska wypiera naszą nierogaciznę z rynku wiedeńskiego. We Lwowie sprzedaje się czasem więcej świń węgierskich niż galicyjskich!
A Galicja jest przecież krajem rolniczym!
Ten kraj ma dwa wielkie Towarzystwa rolnicze, c. k. Tow. rolnicze w Krakowie i c. k. Tow. gospodarskie we Lwowie. Towarzystwa te — w stosunku do towarzystw w innych krajach koronnych — są słabo uposażone, ale przecie mają środków na tyle, aby mogły rozwinąć jakąś intensywna działalność. Pytamy, gdzie są owoce ich działalności, kiedy na każdem polu, gdzie się człowiek ruszy, wszędzie partactwo, wszędzie niedorozwój produkcji, wszędzie drożyzna. Zapewne, że całej ludności rolniczej nie można odrazu nalać oleju do głowy, ale — na miłość Boską — Towarzystwa te działają już pól wieku. W ciągu jednego półwiecza kraje zmieniały się do niepoznania — a u nas stopień produkcji jest wręcz prymitywny i z tych pierwotnych pieluch nie możemy się wydobyć. Jest coś zasadniczo fałszywego w działalności naszych towarzystw rolniczych, coś, co je czyni nieproduktywnymi, co paraliżuje ich działalność. Konieczną jest reforma gruntowna, od samego korzenia, a taką reforma może być tylko zlanie tych towarzystw w jedną silną organizację, bo to dotychczasowe gmeranie na 3 ręce do niczego nie prowadzi. Co krajowi z tego, że ma potrójną liczbę prezesów (Towarz. rolni., Tow. gosp. i Kółka roln.), potrójną liczbę dyrektorów i potrójną falangę inspektorów i urzędników? Co krajowi z tego, że te 3 towarzystwa robią to samo, czasem na tym samym terenie, a robiąc to samo, wzajemnie sobie przeszkadzają i niszczą sobie wzajemnie pracę, a nic nowego nie budują!
Sprawa zlania 3 towarzystw rolniczych jest sprawą piekącą, nagła, pilną, bo rolnictwo nasze chodzić będzie w wiecznych łachmanach, a konsument galicyjski, ledwie dychający, będzie płacić królewskie ceny za artykuły spożywcze, gdy przy wzmożonej produkcji mógłby dostać te produkty taniej, a ponadto wpływałby do kraju pieniądz za towar eksportowany.
A tak sprowadzamy masło z krajów dalekich i cieszymy się, że ono jest tańsze niż masło z mleczarń, o kilka kilometrów od naszych miast odległych. Czy stan taki nie wywoła rumieńca wstydu na obliczach naszych Piłatów krajowych, opiekujących się naszem rolnictwem?
D.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
11 квітня 1914 р.
Для характеристики галицького москвофільства принесла доля в наші руки ряд документів, які являються цінними причинками для пізнаня жерел, з яких виходить, способів, якими користуєть ся, опіки, якою тїшить ся, і цілий, до яких іде москвофільська аґітация в Галичинї. Сї документи відносять ся до ріжних областий москвофільського руху. Так маємо дещо про зносини висших державних урядників австрийських з активними дїячами москвофільства і його росийськими протекторами; дещо для характеристики духа, в якім виховуєть ся галицьке молоде поколїнє в росийських духовних семинариях на сївачів православія в Галичинї, які погляди впоюють їм там на державу, до якої вони мають вернути в цілях православної пропаґанди, і як закидують ся в Галичинї сїти на ловленє душ, щоб їх піддати такому вихованю; дещо про шляхи аґітациї ґр. Бобрінського між москвофільською молодїжю в Галичинї; дещо до характеристики доріг, якими йдуть зносини п. презеса "Rad-и Narodow-оі" та инших польських полїтиків з москвофілами обох напрямів: старокурсного і новокурсного, — і т. д. Ті документи будемо оголошувати в міру відповідности хвилї, а поки-що доводимо про них в отсій загальній формі до відомости нашого загалу.
Памятник М. Л. Кропивницькому. 9. цьвітня ст. ст. минає 4 роки з дня смерти українського артиста М. Кропивницького. Родина покійного остаточно порішила справу з поставленєм на могилї небіжчика, на харківськім кладовищі памятника. Всї переговори з ріжними установами закінчено і памятник буде відкритий 9. цьвітня. Проєкт памятника виготовив київський артист-різьбар Ф. Балавенський. Погрудє і прикраси для постаменту — сценїчні емблєми та український орнамент — заготовлено в Петербурзї в специяльній фабриці. Камінь для постаменту важить 500 пудів; його оброблено і взято з радомисльського повіту на Київщинї. Всього коштувати буде памятник, не рахуючи видатків на доставу і відкритє 1,500 рублїв. Частини памятника будуть перевезені в Харків до 1 цьвітня ст. ст.
Новий повітовий суд. Розпорядком мінїстерства справедливости з 30. марта 1914 р. на основі §.2. закона з дня 11. червня 1868 В. з. д. ч. 59. в окрузї окружного суду в Чорткові для громад і двірських обшарів: Антонів, Базар, Хомяківка, Ягольниці, Долина, Ягольниця стара, Мухавка, Нагорянка Салївка, Свидова, Шульганівка, Улашківці і 3аболотівка повітового суду в Чорткові, та Капустинці повітового суду в Борщеві, утворено повітовий суд з урядовим осїдком в Ягольници. З розпочатєм урядової дїяльности сего суду виключить ся вичислені громади з двірськими областями з округа їх дотеперішних повітових судів.
"Помер полїтично". В клюбі чеських національних социялїстів на спільній фотоґрафії залїплено місце, в котрім була фотоґрафія Швіги, папером і поміщено напись: "Помер полїтично".
З Наукового Товариства імени Шевченка.
На засїданю історично-фільософчної секциї 1. і 8. квітня читано й апробовано отсї праці:
Проф. Іван Верхратський. — З первих лїт народовців 1861—1866. Автор подає систематичний історично-біблїоґрафічний огляд перших лїтературно-наукових і видавничих змагань молодих Галичан 60-их років, що в боротьбі на два боки, проти москвофільства і польонїзациї, вспіли насадити й укріпити нову українську національну ідею.
Михайло Возняк — Український протипапський памфлєт ХVІ в. "Історія о єдномъ папѣ римскомъ" се одно з лубочних писань на тему релїґійної полєміки межи православними й католиками. Зложене воно під впливом західно-европейських протипапських жерел і грецьких. Перші прийшли на Україну через Польщу, другі або від безпосередно заінтересованих Греків або через православних південних Славян. Головними пружинами памфлєту являють ся байочна папісса й сьвітська власть папів. Слїдне між иншим у нїм бажанє подати мотив, чому латиняне не обходять сьвята "Богоявленя". Такі вислови, як "mаsculus", рига (перекрученє латинського "reх") велять здогадувати ся латинського первовзору. Назву героя запозичив памфлєт в иншої і старшої версиї про Петра гугнивого, яка приведена вже в Несторовій лїтописи на кінці віроісповіданя для Володимира Великого й була дуже розширена в староруськім письменстві. Ся старша версия, цілком відмінна від памфлєту XVI в., має своє жерело в якімсь невіднайденім досї грецькім прототипі.
О. Юрій Кміт. — Похоронні звичаї й обряди на Бойківщинї. На підставі материялу, зібраного в бойківських селах Дзвинячи і Гвіздци, дав автор огляд тих передвікових культурних пережитків, які зацілїли ще в наших горах і на наших очах забуваються щораз більше та які замикають у собі неоцінений скарб для пізнаня социяльно-культурного житя наших предків, часто ще в передісторичних часах.
Вкінци одобрено плян і систему біблїоґрафії писань Івана Франка (1874—1913), що появить ся як надзвичайне виданє Товариства, уложене і зредаґоване Володимиром Дорошенком.
Відзначенє президента адмінїстрацийної комісиї.
ВІДЕНЬ (Ткб.) До Neues Wiener Tagblatt телєґрафують з Праги: Цісар надав президентови адмінїстрацийної комісиї в Чехії ґр. Войтїхови Шенборнови ордер Зелїзної корони І. кляси.
Справа Альбанїї.
РИМ. (Ткб.) Стефані доносить з Відня: В тутешних полїтичних кругах зазначують, що предложений Анґлїєю, Росиєю і Франциєю проєкт відповіди на грецьку ноту в справі альбанської границі й островів відповідає зовсїм бажаням, висловленим Австро-Угорщиною й Італїєю.
РИМ. (Ткб.) Стефані доносить з Льондону: Грецьке правительство звернуло ся до тутешного кабінету з запитом, чи опорожненє Епіру з грецьких війск маєть ся приспішити чи нї. Як запевняють, Анґлїя прилучить ся до становища Австро-Угорщини й Італїї, котрі домагають ся безпроволочного відкликаня війск. Як зачувати, становище Франциї і Росиї є ідентичне, так що в грецько-альбанській справі є повна однодушність Європи.
ДУРАЦО. (Ткб.) Телєґрами, які правительство дістало з Люми, називають сербські вісти про альбанські напади зовсїм видуманими. Противно телєґрами констатують, що Серби виганяють Альбанців з сербських територий при помочи нелюдських жорстокостий.
ВІДЕНЬ. (Пр. тел.) Albanisсhe Korresрondenz доносить зі Скутарі про жорстокости, яких допускають ся Серби на Альбанцях в Острозубі. Оповідають се тамошні численні збігці.
ПАРИЖ. (Пр. тел) Matin містить інтервю з румунським королем про положенє на Балканї: Приязні відносини Румунїї до Альбанїї зовсім природні, бо цілі альбанські села замешкують Румуни. Ми завели в Альбанїї латинську азбуку і перші будували там церкви. Усамостійненє Альбанїї се великий успіх европейської цивілїзациї. Мойому сестрінкови Вільгельмови (Відови), коли вибирав ся до Альбанїї, я говорів, що жде його велика задача, але задача достойна князя. Треба сподївати ся, що мир буде удержаний, бо війна була би жорстокостию. Не треба забувати, що війни не ведуть уже монархи, як давнїйше, але народи межи собою, бо нераз є між народами струї, над котрими монархи не мають ніякої власти.
Зоруженя Росиї.
ПЕТЕРБУРГ. (Ткб.) Дума ухвалила кредити на будови в воєнних пристанях, на розширенє фабрики і варстатів у воєнних пристанях, та на будову доків у висоті 10 мілїонів; дальше кредити у висотї 77 мілїонів на будову воєнних кораблїв і на розширенє фабрик, які належать до ресорту маринарки в звязи з новою фльотовою програмою. Потім дума відложила ся до 28 с. м.
Слїдство проти Данева і Ґешова.
СОФІЯ (Ткб.). На виграшнім засїданю собраня оголошено внесенє поперте відповідно, яке жадає виступити з парляментарним слїдством проти кабінету Данева і Ґешова.
Повстанє в Мехіку.
ВЕРАКРУЗ (Ткб.). Контрадмірал Махо доносить, що боротьби коло Тампіко тривають дальше. Головний приступ повстанців відперто. Нїмецький корабель "Дрезден" бере на свій поклад утікачів.
Новий кабінет в Японії.
ТОКІО (Ткб.) Тайна рада поручила ґр. Окуму на премієра мінїстрів. Бар. Като дістане заграничний портфель.
(«Дїло»)
____________________________
13 квітня 1914 р.
Театр "Руської Бесїди", підготований довшою мандрівкою по менших містах, переїзджає сими днями в Станиславів — одно з наших більших міст зі значним числом інтелїґенциї з певними духовими інтересами й артистичними аспірациями. Як слїдно з репертуару, подбала управа про те, щоби в сїм ювилейнім році запрезентувати ся якнайкраще. Треба сподївати ся, що саме станиславівська інтелїґенция, як місцева так і з повіту, прийде на зyстріч сим зусилям нашого єдиного театру, котрий стільки переходив невзгодиан і кріз, і прийме його якнайкраще.
В справі памятників Шевченкови. У відповіди на численні запити в справі будови памятників Шевченкови по селах повідомляє канцелярия Товариства "Просьвіта", що найпрактичнійше є: построїти на підвисшенім місци кургани з каміня, вмуровуючи в него подобу Поета. Такі подоби, виконанї в бронзі, достарчає Товариство "Достава" по цінї 150 К, коли збере найменше 10 замовлень. З замовленями звертати ся просто до "Достави" у Львові, ул. Домінїканська ч .11.
Фреквенция унїверситетів в Австриї. Сими днями видало мінїстерство просьвіти виказ фреквенциї австрийських унїверситетів після стану з 31. грудня 1913. Віденський унїверситет мав 10.310 студентів, з того було 4170 правників (8 госпітанток), 3018 медиків (188 жінок), 2864 фільософів (590 жінок), 258 теольоґів. Нїмецький унїверситет в Празї мав 2282 студентів, Градець 2203, Інсбрук 1480, чеський в Празї 4713, Львів 4587, Краків 3344, Чернівці 1194. На всїх унїверситетах Австриї разом студентів 31.397, з того правників 14.111, медиків 7.330, фільософів 8299, теольоґів 1657.
Іменованя нових членів палати панів. Тепер засїдає в австрийській палатї панів 250 членів. Між ними є 93 членів дїдичних, 150 досмертних та 15 церковних князїв (диецезия вроцлавська і буркська опорожена). Тому, що число досмертних членів палати панів дійшло до 150, себто до quantum, низше якого воно після основних законів не може зійти, тому в недалекій будуччинї послїдують іменованя нових членів палати панів. Можна надїяти ся, що при сподїванім новім комплєтованю палати панів будуть належно узгляднені також права Українців, яких репрезентация у другій палатї державної ради є досї зникаючо мала.
З біблїотек і музеїв.
Музей Наукового Товариства ім. Шевченка.
Протягом перших трох місяців в 1914 р. Музей збогатив ся отсим рядом предметів. Віддїл передісторичної археольоґії: глиняна урна виповнена перепаленими кістками з Іваня Золотого борщівського пов.; побіч неї найшли кістяк, який тепер також зберігаєть ся в Музею, та глиняну пряслицю. Гарно захований скитський меч зі с. Хрещатика черкаського пов. Взірці глиняного черепя, відкопуваного на полях сїл Могильниці, Голїградів і Іваня Золотого. Чотири камяні пряслиці та 9 кремінних відщипків зі с. Голїградів. Одно камяне долотце і дві кремяні відщипки з Іваня Золотого (пов. Залїщики). Відїл історичний: Два образи Ісуса Христа на дошці ХVIІ і XVIII. в. Великий хрест зелїзний, кований, разом з глиняним закінченєм банї, на якім був насаджений. Менший зелїзний хрест, різблене церковне крісло, три деревляні сьвічники, образ мальований на дошці, антимінс Винницького з 1770 р., кусень материї з ризи і пара наручників, все те зі с. Губичів дрогобицького пов. Малий образ, Благовіщенє Матери Божої з Печенїжина, два більші образи зі с. Лисичниць, образ Матери Божої в плоскорізьбі з Новосїлки Костюкової та образ Матери Божої з Ісусом Христом на руках. Фотоґрафічні знимки трох портретів Мазепи і частина гравюри з портретом тогож, та фотоґрафія одної інструкциї Дорошенка. Арматна куля, викопана в Серетї, і печатка з гербом та написом. Знимка церкви зі с. Полового, 270 монет, почавши від польських по найновійші часи, на які зложились три окремі збірки, та в кінци церковний наручник з не звісної близше місцевости. Віддїл етноґрафічний: Деревляний гуцульський мисник, гуцульський гарапник на конї, червоний жіночий пояс зі с. Губичів дрогобицького пов., 120 фотоґрафічних знимок з під Черновець з типами хат та селян, дві дїточі забавки та три хрестики гуцульські сипані з Криворівні, черевик вилїплений з хлїба вязнем львівського криміналу штучної роботи, 11 писанок з Космача пов. Печенїжин, 14 писанок з с. Лїбухової (пов. Старий Самбір), два металеві кресала, ключ від хатнього засува, люлька зі с. Лисичників, та зелізна колодка з церкви зруйнованої в 1858 p. зі c. Торска пов. Залїщики. Віддїл природничий збогатив ся лише не значно, а то схематом ґеольоґічних верств полтавської ґубернїї, кавалком оленячого рога і рогом тура, найденими в р. Серетї побіч с. Горіглядів. Всї перечислені предмети походять з дарів отсих Високоповажаних Добродїїв: Проф. В. Шухевича, О. Майданика, о. Федоровича, Л. Кальмука, о. Боярського, о. Волянського, д-ра Б. Барвінського, проф. Мечника, о. Станиславського, Ст. Малецького, інж. А. Кернеллї, П. Гарматїя, М. Маєвського і о. Лабага, за що складаємо їм на сїм місци щиру подяку.
Українці горожани личаківської дільниці, ідучи за приміром других дільниць м. Львова, оснували у себе на Личакові кружок Українського Товариства Педаґоґічного ім. кн. Льва. Кружок сей поставив собі за задачу вже з найблизшим роком шкільним приступити до отвореня прив. української народної школи на Личакові, щоб осьтак зарадити вже давно відчуваній пекучій національній потребі. Численні збори кружка, на котрих явили ся також делєґати Головної Управи Т. П., відбули ся в комнатах читальні "Просьвіти" при ул. сьв. Петра. Збори відкрив і ними проводив п. Горуцький. Гарно обдуманий реферат про потребу і значінє рідної школи взагалї а специяльно для личаківської дїльниці, котра давнійше належала до найбільше осьвідомлених національно дільниць Львова, виголосив п. д-р Ковшевич. Відтак пояснив д-р Ковшевич присутним статут кружка. По дискусиї, яка вивязала ся над тим рефератом, приступлено до вибору видїлу. Головою вибрано п. радн. д-ра Ковшевича; до видїлу увійшли пп. Горуцький А., Кучика Д., Фарина П., Головчук Я., Грицак Ю., Танчаковський Ю. До комісиї контрольної вибрано: п. Яримовича А., п. Михалїчка Із. і п. Абрисовського В. — В імени головної управи У.Т.П. витала зібраних п. Малицька. В горячім заклику підчеркнула бесїдниця незвичайну вагу плеканя виховуваня молодіжи в національнім дусї. Тільки рідна школа може дати таке вихованє. Инші посестри передмість сповнили і сповняють ту задачу і збирають вже гарні її плоди. Личаківське передмістє остало позаду, тому повинно воно інтензивною працею заповнити ту прогалину в часї. Невмовкаючі оплески і подяка зі сторони нововибраного голови були найкрасшим доказом зрозумі ня ceго заклику. Велике інтересованє і одушевленє для справи, котре проявилось у присутних на недїльних зборах, і склад нововибраного видїлу дають запоруку, що кружок зможе при моральній і материяльній помочи суспільности сповнити тяжку задачу, яку приняв на себе. Побажати-б ново основаному товариству таких гарних успіхів, якими може похвалити ся кружок ім. Б. Грінченка на городецькім та кружок ім. кор. Данила на жовківськім передмістю.
(«Дїло»)
13.04.2014