Ринок і етика

Чи ринок і етика поняття суперечливі? В наш час гіпертрофованого фінансового капіталізму ми часто схильні негативні феномени господарського життя поєднувати із загальним поняттям «ринок», не вникаючи глибше у взаємозв’язки. Постулат Мілтона Фрідмана «ринок регулює все» завдяки частим повторюванням його прихильниками увійшов у колективну свідомість і через його очевидне протиріччя з реальністю призвів у значній мірі до того, що економічна система отримала негативну репутацію, ба навіть її ставлять під сумнів. Цей текст –  спроба ближче розглянути феномен ринку з перспективи етики.

1. РИНОК

РИНОК (цитата з економічного лексикону Ґаблєра)

«1. Мікроекономіка:

З функціонального погляду ринок – це зустріч пропозиції і попиту, в результаті якої у випадку обміну утворюється ціна.

Мінімальною передумовою виникнення ринку є потенційні обмінні стосунки, тобто не враховуючи обмінного засобу (зазвичай гроші) щонайменше предмет обміну (потрібний товар), той, хто пропонує, і той,  хто потребує, потребує, споживач.

2. Економічний порядок.

Ринки чи ринкова економіка регулюються спонтанним порядком, а економіка з централізованим управлінням відрізняються впровадженим строгим порядком.»

Чи потрібна  нам ринкова економічна система?

У прадавні часи не було ринку. Члени спільноти разом дбали про своє виживання. Надлишки, якщо вони були можливими, зберігалися для власних потреб. На сьогодні залишилось мало таких спільнот, які живуть зі  способу господарювання для власного споживання. Вся необхідна діяльність розподіляється за біологічними ознаками в залежності від здібностей кожного. Окрема особа цілковито служить спільноті, для особистих потреб залишається зовсім мало, як і для особистої власності. При такому способі господарювання відсутній формалізований обмін товарами чи послугами.

Шлях до ринку розпочинається там, де надлишки використовуються за межами своєї спільноти. Обмінна торгівля – товар А за товар Б – надто ускладнена і спрощується завдяки використання обмінного засобу і тоді трансакції можуть здійснюватися незалежно від речей  і часу:

Сьогодні товар А за засіб обміну

Завтра засіб обміну за товар Б.

Прогресивний розвиток і спеціалізація спільнот та їх членів прискорювали торгівлю між спільнотами, а також серед членів цих спільнот. Професійна спеціалізація сприяла виникненню власності, розвиток промисловості спричинив радикальний розподіл праці і посилив розвиток ринкової й фінансової економіки на національному і міжнародному рівнях. Сучасна транспортна логістика та інформаційні й комунікаційні технології створили можливості для глобального виміру товарів і послуг, процеси економічної концентрації та можливості, які  при цьому виникають і посилюються вакуумом в політиці економічного порядку створюють спекулятивний фінансовий капіталізм, відокремлений від реальної економіки.

Тому в нинішньому світі ми дійшли до того, що в якомусь одному місці в море може вилитися сотні мільйонів тон нафти, з року на рік в атмосферу викидається що раз більше газів, визискуються ресурси країн третього світу, скрізь поширена корупція, бідність, голод, не дотримуються людські права і порушується  захист тварин, зростає торгівля наркотиками, організована злочинність а також тероризм і фундаменталізм.

Думка про те, що ринкова система винна у майже всіх цих бідах досить узагальнена але й поширена. Насправді, наше західне суспільство годі собі уявити без ринку, бо  як інакше міг би виглядати весь цей процес виробництва і споживання товарів і послуг при нашій формі соціальної організації? Системи соціалістичного централізованого господарства, в основі яких колективна власність і централізоване планування, розвалилися повністю в СРСР і НДР та ще дають жалюгідні результати в Північній Кореї та Кубі. Також централізований економічний порядок з приватною власністю як у «Третьому райху» незважаючи на брутальне застосування примусової робочої сили не досяг сталих економічних результатів, а серед  небагатьох авторитарних режимів, як наприклад Угорщина з 1945 року до відомих змін, не став успішною економічною моделлю.

На захист ринкової економіки можна подати такі аргументи:

1. Сучасна економіка має високий рівень складності. Проблему координації дій мільйонів людей не може вирішити  ні ринковий механізм (ринкова економіка), ані  централізоване планування (централізована економіка). Економіка з бюрократичним управлінням потребує для планування дуже високого рівня інформації. Планувальні органи мусять вирішувати що, де, як, скільки, ким і для кого треба виробляти. У якійсь моделі централізовану економіку можна описати так, що вона може функціонувати оптимально, та в реальності планувальні органи опиняються перед непереборними проблемами. Досвід показує, що централізована система в реальності не може бути ефективною. Якщо така економіка не можна забезпечити людей основними споживчими товарами, то вона не є соціальною.

Ринковий механізм навпаки не потребує жодного координаційного механізму, який потребував би бюрократичних вказівок. Кожен суб’єкт господарювання отримує при ринковій економіці свою інформацію через зміну цінових сигналів. Планування і діяльність реагує на ці динамічні ринкові сигнали і поступово наступає узгодження між собою. Система з ринковим управлінням порівняно з централізованою економікою має вищий рівень гнучкості і ефективніше може вирішувати проблеми.

 

2. Для вищої ефективності й продуктивності ринкової економіки у порівнянні з бюрократичною координацією важливим є передусім ефективна система стимулювання діяльності. Конкуренція змушує суб’єкти господарювання постійно шукати нові рішення. Конкуренція є способом пошуку нових рішень. Система цін дає сигнали про обмеженість ресурсів а в такий спосіб і  про напрямки успішних пошуків технічних і організаційних рішень.

 

3. З суспільно-політичного погляду централізована система потребує колективізм, а з держано-політичного -  однопартійної системи. Ринок же для функціонування потребує системи політичних і економічних свобод. Оскільки діяльність суб’єктів господарювання в ринковій економіці регулюється ціновим механізмом і не потребує державного центрального розпорядчого органу, координація здійснюється горизонтально, так би мовити демократично. Тому у вільному демократичному суспільстві економічним порядком є ринкова економіка.

Такі незаперечні переваги організованої за ринковими принципами економіки в порівнянні з бюрократичним управлінням не виключають того, що реальність ринкової економіки може мати і хибні відхилення. Досвід класичного економічного лібералізму переконливо показав, що риковий економічний лад потребує втручання держави.

Так говорить проф. Юрґен Петцольд з університету Гогенгайм в Баден-Вюртенбеґу в, як на мене, дуже чітко сформулюваному викладі.

Ринкова система видається необхідною, однак для її впровадження і функціонування треба спочатку створити певні умови. Вона протягом багатьох сотеньроківспонтанно утворилась у багатьох культурах і тому можна визнати, що на відміну від планової економіки вона відповідає людській природіі з неї випливає те, що немає іншої ефективної системи економічного ладу.

2. ЕТИКА

Якщо поглянути на те, яке місце в цьому контексті займає етика, тоді треба вийти за рамки часто стверджуваного протиріччя між ринком і етикою як при поверхневій критиці капіталізму, та і при резиґнативній апологетиці з огляду на системі примуси.

Що таке етика? Тут я б обмежився найменшим спільним знаменником серед різноманітних визначень, а саме:

Що ми повинні чинити?

Стосовно ринку це питання треба розрізнити на три рівні, а саме:

а) Що повинні чинити індивідуальні учасники ринку?

б) Що мають робити підприємства?

в) Що повинні робити владні інстанції?

Неважко побачити, що підприємства, пов’язані економічним  й політичними обмеженнями а через конкуренцію і з конкурентами, мають надзвичайно відповідальне завдання виконувати свою сформовану місію  в полі напружень усіх своїх зацікавлених осіб (стейкголдерів) клієнтів і споживачів, керівників і співробітників, власників і кредиторів, а також громадськості, держави і не в останню чергу природного середовища. У цьому контексті від власників вимагається дбати про етично оправдане позиціювання  підприємства. У жодному випадку дотримання етичних принципів не повинно шкодити конкуренційності. Напроти, добре керівництво має заохочувати своїх стейкголдерів прозорими, виваженими і етично оправданими принципами, цілями і практичною діяльністю. Чітко визначені, широко поширювані, цінності підприємства, що викликають довіру, допомагають співробітникам на всіх рівнях приймати у складних ситуаціях самостійні рішення, які не розбігаються з цілями підприємства. Такі цінності підприємства спроможні підвищувати довір'я усіх стейкголдерів та особливо клієнтів і пов’язувати їх з собою на тривалий час. Етичні норми  підприємства можуть бути важливими чинниками успіху стратегії.

Прикладом може бути Гьотц Вернер, який своїм підприємством DM (салоган якого: «тут я людина, тут я купую») у яскравий спосіб показав, як можна заохочувати, мотивувати, залучати, задовольняти всіх стейкголдерів і як сприяти успіхові підприємства. Протилежним прикладом можуть бути різноманітні випадки стеження за працівниками, які викликають негативне сприйняття таких підприємств. Така поведінка погіршує виробничу атмосферу й не дає змоги налагодити сприятливої культури підприємства. Обидва приклади виразно показують, що позитивне ставлення до людей є засадничим для етичної діяльності. Роберт К. Ґрінліф, ініціатор руху  Servant Leadership, у своїй книжці “The Servant as Leader” пише:

«Керівний персонал, який може зрозуміти своїх працівників і сприймати їх такими, якими вони є, навіть хоча їх результати праці могли і б бути  й кращими, заслужено отримують довіру. Сприйняття особистості  як такої потребує толерування  помилок, кожен волів би керувати досконалими людьми, якщо взагалі можливе існування досконалої людини. Таємниця  людської природи , що типова людина зі всіма своїми хибами, лінощами, незрілістю спроможна бути відданою, якщо мудро  нею керувати. Професійні знання і здібності можна здобути завдяки навчання, відданості і довіри годі навчити. Для цього потрібен стиль керівництва, який займає центральне місце, а не вимоги і показники праці.»

Є багато інших прикладів того, як неетична поведінка наносить шкоду підприємству.  Свіжим прикладом може бути ВР в наслідок катастрофи через неетичну поведінку  при глибоководному видобутку нафти в Мексиканській затоці. Не тільки великі затрати на технічну санацію, усунення наслідків і виплата компенсацій за надану шкоду, але й нанесена втрата іміджу фірми у публічному сприйнятті ставлять під сумнів економічне виживання.

Етична поведінка стає значним чинником успішності підприємницької діяльності і впливає на результат при визначенні підстав для рішень споживача. Група „Lohas“ (Lifestyle of Health and Sustainability)  з високою купівельною спроможністю, є прикладом нового руху споживачів, спроможних спонукати підприємства до змін способу виробництва і продажу. У Європі зростає також кількість випускників, для яких при виборі місця праці велике значення має етика підприємства і які в такий спосіб намагаються  вплинути на цінності підприємств.

І так ми дійшли до відповіді на вище згадуваний рівень етики, коли стоїть питання, що має робити індивідуальний учасник ринкового процесу. Зростання доходів, підвищення освіти і доступ до інформаційних мереж є важливими передумовами того, що споживачі цікавляться умовами виробництва і продажі продуктів і формують свої рішення щодо купівлі залежно від того, чи товар був виготовлений при відповідних етичних умовах. Можна сподіватися, що така свідома позиція споживача буде поширюватися і зможе витіснити  ментальність, що живиться пристрастями скупого. Те ж стосується і ринку робочої сили. В кожному разі  щораз більше підприємств рахуються з такою тенденцією,  беручи за зразок корпоративну соціальну відповідальність і орієнтуючи на це свою діяльність.

Особливо важливу роль  у стосунках ринку і етики відіграють політичні інстанції, тобто уряди, законодавці, соціальні партнери та інші організації, включаючи недержавні, а також представників відповідних наук в якості експертів.

Від зародження вільної ринкової економіки, як це описував Адам Сміт, в континентальній Європі політичним інстанціям у другій половині ХХ-го століття вдалося через створення таких умов, які б накладали на ринкову діяльність соціальні зобов’язання і формували соціальну ринкову економіку. Зміни за останні 20-30 років виразно показують, що потрібно вживати подальших заходів для розбудови економічного ладу в розумінні сталого розвитку суспільства з урахуванням не тільки економічних і соціальних, але й екологічних чинників.  Глобалізація економічних процесів ставить нові виклики в таких окремих галузях, як наприклад фінансове господарство, на які політика не може знайти відповіді. Можемо якраз тепер спостерігати, як складно європейським і не тільки державам досягти консенсусу, щоб знайти ефективні рішення. Багато чого сталося для підвищення загального усвідомлення того, що обов'язково потрібно вживати таких заходів для зміцнення сталого розвитку економічного ладу, які помогли б утвердити принципи міжпоколіннєвої справедливості (варто тільки звернути увагу на поняття «екологічний слід ступні»). Та зміни за дуже повільні, щоб сподіватися на різкий розворот тенденцій. І тут громадянське суспільство і кожен громадянин має посилати однозначні сигнали політичним функціонерам, що як носій влади схвалюватиме відповідні далекоглядні рішення.

Ця стаття мала б показати, що поняття ринок і етика в жодному разі не є несумісними протилежностями. Неетичну поведінку зустрічаємо у всіх сферах життя, в тому числі і в ринковій економіці. Неприпустимо покладати всю відповідальність на ринковий механізм, так само як неприпустимо звинувачувати ніж у тому, що ним можна скалічитися. При всій недосконалості поєднання етики і ринку в нашому суспільстві їх все-таки можна застосовувати при формуванні відповідального і сталого життєвого укладу. 

Переклад Зеновія Мазурика.