Львів'яни року
Цього року це звання можна дати кожному з тих, хто 21 листопада вперше вийшов на центральну площу Львова, аби висловити свою незгоду з відміною євроінтеграційного курсу України.
Кілька десятків студентів провели тоді ніч на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку у Львові. У той же час в Києві на Майдан Незалежності прийшло більше тисячі прихильників євроінтеграції. А вже на ранок під стінами Львівської обласної державної адміністрації було близько двох тисяч львів’ян, основна частина з яких знову ж таки студенти.
Тоді навряд чи ці люди думали, що їхні протестні акції стануть головною подією 2013 року в Україні і навряд чи уявляли собі масштаби майбутніх акцій.
Вже у перші дні львівському євромайдану довелось пережити випробування судом. У ніч на 23 листопада Львівський окружний адміністративний суд своїм рішенням заборонив встановлення малих архітектурних форм з 6:00 год. 23 листопада до 29 листопада за адресами пр. Свободи, 1, пл. Ринок, 1, вул. Університетська, 1 та вул. Винниченка, 18. Позов про знесення наметів подав відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської ОДА. На думку його очільника Андрія Левика, вони могли зашкодити пам’ятці ЮНЕСКО (!). Дещо пізніше чиновник скаже журналістам, що діяв за телефонною вказівкою заступника голови ЛОДА Богдана Матолича. А от очільник області Олег Сало запевнятиме, що нічого про це не знав.
Вже о шостій ранку 23 листопада на площу перед Шевченком прийшла виконавча служба. Майданівців врятувала … помилка. У рішенні суду була адреса пр. Свободи,1, а намети стояли за кілька десятків метрів від цієї адреси.
Після перемоги у неділю, 24 листопада, коли в Києві відбувся перший масштабний 100-тисячний мітинг, у Львові на площу перед пам’ятником Шевченку прийшло близько 10 тисяч. Євроінтеграційні мітинги у Львові тривали фактично кожного дня до 28-29 листопада, коли у Вільнюсі відбувся саміт, на якому Україна та ЄС мали підписати Угоду про асоціацію. Але не підписали. Площа перед Шевченком передворилась на студентський революційний штаб - зі сценою, наметами, кухнею та відправкою людей до Києва.
У ніч на 30 у Києві працівники спецпідрозділу «Беркут» розігнали тамтешній Майдан, жорстоко побивши його учасників. Після цього, від 30 листопада, можна вести відлік вже нового Майдану – набагато чисельнішого, який відстоював не лише євроінтеграційні прагнення України, але й громадянські права та вимагав зміни усієї системи, починаючи з імпічменту президента та відставки уряду Азарова.
Попри те, що зараз пам’ятаються значно більші акції у Києві, не варто забувати і про тих, з кого все почалось.
Реінкарнація Сала
Найгучнішою подією у владній сфері цього року стало призначення головою Львівської ОДА Олега Сала. Несподівана відставка попереднього губернатора Віктора Шемчука здивувала львів’ян. Однак куди більший подив викликав його наступник. Адже Олег Сало людина не нова для Львівщини. З грудня 2003 до січня 2005 року він очолював обласне управління міліції і добре запам’ятався у період президентських виборі 2004 року. Саме Олег Сало відсилав у виші листи з вимогою розібратись зі студентами, які почали виходити на вуличні акції.
У лютому 2005 року ГПУ порушила проти нього дві кримінальні справи за фактами порушення виборчого права та зловживання владою та службовим становищем. Після цього він був оголошений в міжнародний розшук. Щоправда, у лютому 2007 року Печерський суд міста Києва ухвалив рішення ці справи припинити «через відсутність складу злочину». Однак на Львівщині Олега Сала та його діяльність на посаді головного міліціонера області не забули. У день призначення журналісти зустріли його криком «Ганьба» та «Сала на нари».
Велике владне переселення не вдалось
Коли під час листопадових та грудневих подій стало зрозуміло, що владну вертикаль у Києві не так легко відправити у відставку, місцеві ради Західної України вирішили брати владу на місцях у свої руки. 17 грудня на сесії Львівська обласна рада відкликала власні повноваженні, делеговані Львівській облдержадміністрації, та позбавила чиновників останньої з першого січня 2014 року права бути в своїх приміщеннях, що на вулиці Винниченка, 18.
За задумом Львівської облради, відтепер управління установами, закладами, організаціями, які перебувають у спільній власності територіальних громад області, мали би здійснюватися безпосередньо Львівською облрадою, а також управлінням майном спільної власності як уповноваженим органом обласної ради. Окрім цього прямою компетенцією ради має стати призначення та звільнення керівників комунальних установ, закладів. Райці також посилили контроль за іншими делегованими повноваженнями та зобов’язали чиновників ЛОДА щоквартально звітувати.
Щоправда рішення про відкликання повноважень та посилення контролю за ЛОДА наступного ж дня оскаржила обласна прокуратура, оскільки на їхню думку, вони суперечать Конституції та українському законодавству.
Наразі лише гучною заявою залишається і виселення Львівської ОДА. Перше січня минуло, а збирати речі ніхто з чиновників не збирається. Депутати обласної ради стверджують, що договору вони не продовжили і про виселення попередили, однак юристи в серйозності такого кроку сумніваються. Адже договір про оренду приміщень між облрадою і адміністрацією укладений від 24 лютого 2011 року. Згідно з чинним законодавством, мінімальний термін укладання угоди про оренду становить п’ять років. Ще мінімум два роки виселити апарат ОДА не вдасться.
Страсті за сланцями
У листопаді Кабінет міністрів України підписав угоду про видобуток сланцевого газу на Олеській площі (територія Львівської та Івано-Франківської областей) з компанією Shevron. Цьому передували більш як річні дебати, чи варто взагалі Україні погоджуватись на видобуток у себе сланцевого газу і наскільки це може бути небезпечно для територій, які прилягатимуть до родовищ.
Попри те, що спільної думки як науковці, так і громадськість не досягли, угода підписана. При цьому, попри категорично негативну позицію спершу, і Львівська і Франківська ради таки погодили видобуток газу зі сланців.
Компанія Shevron планує щорічно видобувати 8-10 мільярдів кубометрів сланцевого газу. Разом з тим, вона має право видобувати і інші корисні копалини, адже згідно з умовами Угоди усі надра Олеської площі на 50 років цілком у розпорядженні компанії.
Одним з аргументів на користь голосування за підписання сланцевої угоди для обласних рад стала економічна складова. Так, відповідно до Угоди про розподіл продукції між компанією Chevron і Україною, частка держави передбачена фактично на рівні 17-40%. У свою чергу, органи місцевого самоврядування, відповідно до Угоди, можуть отримати 10% від зазначеної частки держави, тобто 1,7-4% від загальної кількості прибуткових вуглеводнів. Аби зробити таку схему реальною, Верховна Рада навіть ухвалила закон "Про внесення змін до бюджетного кодексу щодо коштів від використання державної частини виробленої продукції відповідно до угод про розподіл продукції".
Громада господарює
2013 рік став для Львова дуже плідним на ініціативи самих львів’ян. Завдяки мешканцям міста вдалось почати озеленення вулиці Городоцької, впорядкувати площу Галицьку, почати порятунок церкви в Кугаєві.
Однак однією з найбільших акцій стала боротьба за пішохідний простір Львова. Влітку група активістів започаткувала проект «Сто стовпців для Львова», суть якого у тому, аби відгородити хідники, на яких давно почали паркуватись авто, спеціальними стовпцями. Однак акція мала неочікуваний успіх: львів’яни пожертвували понад 30 тисяч гривень, тож замість 100 стовпців організаторам вдалось закупити майже 300 і таки зробити частину вулиць пішохідними. Йдеться зокрема про вулиці Підвальну, Дудаєва, Леся Курбаса, Гнатюка, Менцинського.
Дерев’яні церкви під охороною ЮНЕСКО
Після кількох років копіткої підготовки у 2013 році 16 українських дерев’яних церков: 8 з території Польщі та 8 з України визнали Світовою спадщиною ЮНЕСКО. Відповідне рішення ухвалили у червні цього року на сесії організації у Камбоджі. З Української сторони це 4 церкви у Львівській області (ц. Святого Юра у м. Дрогобичі, ц. Зішестя Святого Духа у с. Потелич, ц. Різдва Пресвятої Богородиці у с. Матків та ц. Святої Трійці у м. Жовква), 2 церкви з Івано-Франківщини (ц. Святого Духа у м. Рогатин та ц. Різдва Пресвятої Богородиці у с. Нижній Вербіж) та 2 з Закарпаття (ц. Вознесіння Господнього у с. Ясіня та ц. Архангела Михаїла у с. Ужок).
Церкви обох країн, які увійшли до Списку під одним номером, назвали «Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine». Власне транслітерована назва «tserkvas», а не загальна «churches» підкреслює, що йдеться саме про українські церкви.
Робота над поданням тривала від початку 2009 року. За словами Василя Слободяна, дослідника дерев’яної сакральної архітектури та того, хто чи не найбільше доклався до спільного подання, у виборі керувалися наміром якнайповніше показати сакральну українську архітектуру всього регіону: від Західної Лемківщини й до Гуцульщини. А найважливішими критеріями були автентичність, стан церкви та її оточення.
Готуємось до Олімпіади
4 листопада в Києві, в Національному олімпійському комітеті, відбулось офіційне затвердження заявки України в Міжнародний олімпійський комітет на проведення Олімпіади-2022. 14 листопада офіційний лист-декларацію надіслали в МОК.
Приймати Олімпіаду повинні дві області України: Львівська та Закарпатська. За задумом Києва, офіційне відкриття Олімпіади має відбутись на арені «Львів», довкола неї ж планують побудувати олімпійське містечко. Обласний центр також має забезпечити льодову зону, яка може вмістити всі спортивні об’єкти для змагань на льоду – хокей з шайбою, фігурне катання, шорт-трек, швидкісний біг на ковзанах, керлінг.
Існуюча тренувальна база «Тисовець», що знаходиться за 130 км на південь від Львова, розглядається як місце для проведення змагань усіх лижних дисциплін: біатлон, лижні гонки, лижне двоборство та стрибки на лижах з трампліну, а також фрістайлу та сноубордингу.
Полонина Боржава відповідає вимогам Міжнародної федерації лижного спорту щодо висоти, тож тут мають обладнати арену для гірськолижного спорту.
За попередніми підрахунками, підготовка до Олімпіади може обійтись Україні в 80 млрд грн і стати п’ятими найдорожчими Іграми у світі.
Тепер Україна чекає літа 2014 року, коли офіційно МОК назве усіх претендентів на прийняття Олімпіади-2022. Наразі відомо, що за звання господарів сперечатимуться Львів, Стокгольм, Краків, Пекін, Алмати, Осло. А от німецький Мюнхен та швейцарський Давос відмовились від ідеї подавати заявку на проведення Олімпіади. В обох містах відбулись референдуми і місцеви мешканці сказали Олімпіаді «Ні», оскільки це занадто дорого та шкідливо для екології.
Трагедія року
Нині чи не кожна дитина в місті добре знає, що ставати на люки не можна у жодному випадку і навіть наймолодші ретельно їх обходять. У жовтні місто сколихнула страшна трагедія – дворічний хлопчик, гуляючи з бабусею недалеко від будинку у мікрорайоні Левандівка, став на зле закріплений люк і провалився в каналізаційний колектор.
Пошуки дитини тривали майже добу, до них залучили майже дві сотні людей. Врешті тіло дворічного хлопчика знайшли в колекторі під торфовищами між мікрорайонами Левандівка та Рясне.
Після більш як двомісячного розслідування, перед судом за смерть дитини відповідатиме начальник дільниці каналізаційних мереж західного району ЛМКП «Львівводоканал», до обов’язків якого входило стежити за наявністю люків на цій території. Йому загрожує до п’яти років позбавлення волі. За інформацією прес-служби прокуратури міста Львова, посадовця судитимуть за ч. 2 ст. 367 (службова недбалість, що призвела до тяжких наслідків). Жоден з вищих посадовців «Львівводоканалу» чи міста не був притягнений до відповідальності і не пішов з посади…
17.01.2014