Вікторові Януковичу вдалося відтягти євророзв'язку до самого кінця.
Спершу планувалося, що Брюссель остаточно оцінить потуги українських інтеґраторів у жовтні, за півтора місяця перед самітом «Східного партнерства». Проте весь часовий графік — чи чувана це річ для брюссельських неґоціаторів? — довелося посунути ледь не під куранти вільнюського церемоніалу. У вівторок мандат місії Кваснєвського-Кокса вирішили продовжити до середини листопада. За кілька днів після її звіту відбудеться засідання Ради ЄС на рівні міністрів закордонних справ, яке й дасть відповідь на українське питання.
Кокс і Кваснєвський далі працюють над українським питанням
Під Януковичеву диктуру
Певна статистика з вівторкового звіту Кваснєвського і Кокса вражає. Почавши місію в червні 2012 року, вони 22 рази відвідали Україну, присвятили 61 день зустрічам на нашій стороні й 17 днів — перемовинам у Страсбурзі та Брюсселі, 14 разів бачилися з Віктором Януковичем, 21 — з Миколою Азаровим, 13 разів відвідували Юлію Тимошенко. Проте за весь той час місія Європарламенту не досягла головної мети — екс-прем'єр залишається ув'язненою.
Чужоземні парламентери зазначають, що Віктор Янукович тримається на переговорах дуже вперто. «Повертаюся з Києва. Янукович грає по-твердому, натягає струну аж до краю її можливостей, — зауважив у коментарі виданню Rzeczpospolita депутат Європарламенту Яцек Саріуш-Вольський. — Але Унія не звикла робити справи в останній момент, адже рішення мають ухвалити 28 суверенних країн [членів ЄС]». Депутат дедалі менше вірить у те, що Янукович здатний на компроміс, і не відкидає варіанту, що вдасться домовитися вже з тим президентом, який переможе на виборах 2015 року.
Ще один депутат Європарламенту, Ребекка Гармс, зізналася, що ситуація робить на неї «погане враження». «Це вкотре підтверджує, що йдеться про майже особистий конфлікт. Адже інші засуджені з колишнього уряду Тимошенко за тих чи тих умов перебувають на волі. Думаю, для України та чинного уряду досягнення компромісу у випадку з Тимошенко було б великим полегшенням. Упертість у цій суперечці блокує всю Україну. Я часто запитую себе, чому в цьому питанні присутня така ірраціональність?» — заявила вона в інтерв'ю Deutsche Welle . Попри те, депутат наполягає, що Євросоюз не може потурати примхам українського ґаранта.
«Умови, які висунув Європарламент і які обговорювалися у Європейській комісії та раді, чинні. Якщо ми дозволимо президентові Януковичу одноосібно диктувати нам умови підписання угоди про асоціацію, це зашкодить демократії всередині ЄС і авторитетності європейської політики», — наголосила пані Гармс.
«Відступні» за вибір
Неквапливість Віктора Януковича легко пояснити тим, що він набиває ціну і собі, і своєму майбутньому вчинкові. Президент сподівається, що в переддень саміту йому пробачать недоліки, заплющать очі на куцу адаптацію європейського законодавства (не секрет, що частину так званих євроінтеґраційних проектів ухвалили тільки через їхню назву — європейського змісту там бракує, а проект про ґарантії незалежності суддів узагалі упокорює Феміду), можливо, ще й чимось його винагородять. План-максимум передбачає зоставання Юлії Тимошенко за ґратами. Але якщо її й випустять, Янукович хотів би отримати на вимін щось додаткове.
Ця гра на нервах спрямована не тільки на євроглядача, а й на Росію. Ану ж і Кремль, не бажаючи відпускати Україну, запропонує Києву щось здобне: нову ціну на газ, преференцію у Митному союзі тощо. Хто б міг подумати, але після напруги з «торговельною війною» почастішали зустрічі на рівні президентів, прем'єрів, міністрів. Цього тижня Микола Азаров підписав з Дмитром Медведєвим угоду про активізацію будівництва мосту через Керченську протоку — а це питання довший час стояло на місці. Сторони домовилися про створення зернового пулу, анонсували спільні проекти в авіакосмічній галузі (ще недавно керівник адміністрації президента РФ Сергій Іванов погрожував, що укладення угод з ЄС «означатиме кінець решткам космічної та авіапромисловості України») — і Микола Азаров вже заявляє про «перезавантаження» взаємин з Росією. Що це? «Відступні» за євроінтеґрацію чи тільки прелюдія до нових неоімперських проектів Кремля?
Парадокс у тому, що «справа Тимошенко» є найбільшим політичним гріхом Віктора Януковича і водночас дає йому шанс на нові політичні перспективи. В якомусь сенсі Юлію Тимошенко можна вважати заручником. Європейська спільнота так міцно вхопилася саме за цей елемент дискусії, що звільнення Юлії Володимирівни, очевидно, може мати наслідком не лише підписання угоди у Вільнюсі, а й подальшу її ратифікацію всіма 28 парламентами. Струну й справді натягають до краю — вона пізніше довго й дзвінко звучатиме.
Пардон, мій вороже
Цього тижня запропоновано нову формулу розв'язання «справи Тимошенко» — partial pardon, тобто «часткове помилування». Місіонер Александр Кваснєвський зізнався, що це «найреалістичніший підхід», і розтлумачив, що йдеться про те, аби за Юлією Володимирівною замість семи років ув'язнення залишилося два (котрі вона вже відбула у Київському СІЗО, Качанівській колонії, залізничній лікарні).
У середу також оголоcили про деталі цієї формули. Депутат Європарламенту Марек Сівец заявив, що скорочення терміну до двох років розв'язує українській владі шлях до варіанту з умовно-достроковим звільненням, за якого, зокрема, можна зберегти в силі частину судового вироку про компенсацію державі матеріальних збитків. «У зв'язку з тим, що пані колишня прем'єр відсиділа вже понад половину зі "скороченого" покарання, існує підстава на умовно-дострокове звільнення із в'язниці. Одночасно Юлія Тимошенко має заплатити штраф (у польському праві вживається близьке українському вухові слово "grzywna". — "Z") розміром близько $200 млн., а також буде позбавлена громадянських прав на три роки (тобто не зможе балотуватися у президенти. — "Z")», — повідомив Сівец. Він назвав це варіантом, коли «і вовк ситий, і вівця ціла».
Грошова умова, звісно, припасовується до гіпотези з «заручницею». А якщо серйозно, то, очевидно, йдеться про ті 1,5 мільярда гривень, які Печерський районний суд зобов'язав виплатити НАК «Нафтогаз» за завдані збитки. Отже, анекдотична історія про те, що Віктор Янукович на зустрічі з Анґелою Меркель рік тому пропонував викупити Тимошенко, виявилася правдивішою, ніж здавалося.
Втілити цей сценарій у юридичній площині — не легше, аніж усі з озвучених раніше варіантів. Як відомо, Віктор Янукович мотивує свою впертість у помилуванні Юлії Тимошенко (чи відсиланні її на лікування) перешкодами законодавства. Так от, аби запустити інструмент умовно-дострокового звільнення, потрібен вердикт суду, який постановив би зменшити Юлії Володимирівній термін. Імовірно, що для цього також довелося б негайно сплатити оту шалену матеріальну компенсацію: в Україні поширена практика, коли в'язні отримують «вольну», зокрема, після «відшкодування завданого збитку». Можливі й інші варіації цього сценарію.
Інші шляхи розв'язання проблеми сторона Януковича зіґнорувала. Так, захист Юлії Тимошенко намагався закинути «пас» на сторону Банкової, подавши скаргу до Вищого спецсуду на вирок у «газовій справі», — цю заяву було відхилено. Варіант з класичним помилуванням пропонували Александр Кваснєвський і Патрік Кокс, надіславши офіційне клопотання, — з Адміністрації президента мовчок. При тому «реґіонали» наголошують, що милувати Юлію Володимирівну нема підстав, бо вона не зверталася з таким проханням до президента. Але так само відмовився клопотати перед Януковичем і Юрій Луценко. Указ про звільнення екс-міністра внутрішніх справ — це якраз свідчення того, що президентові до снаги помилувати в'язня, навіть якщо нормативно-правова база містить прогалину. Невипадково саме зараз, перед розв'язкою євродрами, група стурбованих адвокатів почала оскаржувати звільнення Луценка з Менської колонії.
Варіант Банкової
У четвер Віктор Янукович, перебуваючи в Донецьку, заявив, що вихід у справі Юлії Тимошенко (зокрема, можливість полікуватися) — можливий. Він не бере відповідальності на себе й покладається на дві гілки влади — законодавчу й судову.
«Суд, швидше за все, ухвалюватиме рішення про порядок виїзду і збереження ґарантій», — сказав Янукович (цитата — за державною аґенцією «Укрінформ»).
Але яких ґарантій?! Ґарантій повернення у в'язницю після лікування? Надання застави? Сплати оголошеної судом суми?
Зі слів Януковича, політичні сили в парламенті готують проект, який би уможливив лікування екс-прем'єра за межами України. «Сьогодні в Україні немає закону, який дозволив би Тимошенко виїхати за кордон», — заявив президент.
І, завважте, вже ані слова про процедуру помилування.
Інтриґа ще не дає відповіді, про який саме закон ідеться. Але достеменний факт полягає в тому, що участь у процедурі звільнення братимуть соратники Юлії Володимирівни — народні депутати з опозиційних фракцій. Цікаво, яку піґулку заготує для них влада? Бо дилема може запропонувати депутатам «Батьківщини» визнати провину свого лідера — на що не пристане сама Тимошенко, — проминаючи вже потребу збирання півторамільярдного «викупу», відмову від виборів-2015…
Заручник піде на волю — але за великий «калим». І для цього ще можна потягнути струну.
КОМЕНТАР
Геннадій ДРУЗЕНКО: Звільняти Тимошенко одномоментним актом — якраз не по-європейськи
– Продовження мандату місії Кокса-Кваснєвського було цілком очікуваним. Обидві сторони розуміють, що важко уникнути підписання угоди, але воднораз намагаються витиснути одна з одної якомога більше. Не тільки Україні нема куди відступати після того, як на найвищому рівні було оголошено, що ми йдемо в ЄС, і це остаточне рішення, але і для ЄС непідписання угоди з Україною надасть серйозний арґумент євроскептикам, які вважають, що, попри економічну вагу, Європейський Союз є політичним карликом.
Але, не дивлячись на справу Тимошенко, на варіанти розв'язки чи нерозв'язки її проблеми, я залишаюся оптимістом, адже інтереси України на шальках терезів набагато важливіші, ніж доля Юлії Володимирівни.
– Як ви сприймаєте у цьому контексті пропозицію сплатити накладений судом штраф, яку розголосив Марек Сівец?
– Те, що сказав Сівец, вкладається у парадигму торгів, я б навіть сказав, у логіку визволення заручників. Але воно далеке від логіки верховенства права.
– Як оцінюєте заяву президента, що для розв'язання проблеми таки доведеться змінювати законодавство?
– Європейський Союз теж не дуже добре поставив свою позицію. З одного боку, в документах, зокрема у висновках ради міністрів ЄС, не йдеться про Тимошенко — там згадано про проблему вибіркового правосуддя. В той же час, ми розуміємо, що помилування чи будь-який інший спосіб звільнення Тимошенко з в'язниці не є розв'язанням проблеми ані вибірково правосуддя, ані взагалі правосуддя.
Шлях, який пропонує Янукович — замітсь індивідуального акту змінити законодавство, — набагато перспективніший і відповідає логіці верховенства права як певній базовій вартості, на якій ґрунтується ЄС, і на котру має опиратися Україна після підписання Угоди про асоціацію. Через те я скептично ставлюся до розв'язання проблеми Тимошенко поза широким контекстом.
– Але якщо буде «тотальний» закон, тоді сотні, тисячі в'язнів клопотатимуть про такий самий варіант звільнення, що й Тимошенко…
– Звісно. Але якщо ми хочемо в Європу, то мусимо прийняти як факт, що і до Тимошенко, і до двірника треба ставитися однаково. Адже з точки зору юриспруденції це однакові люди, з тими самими правами та обов'язками, із тим самим статусом. І коли вони у в'язниці — це статус ув'язненого. У тому й полягає небезпека, що, випустивши Юлію Володимирівну, ми якимось одномоментним актом не наближаємось, а віддаляємося від Європи, бо тим самим ми приймаємо авторитарний режим, де одна особа розпоряджається долею інших: хоче — саджає, хоче — відпускає.
17.10.2013