«Дарма що в Білорусі брак свободи, зате там людям добре живеться!», «Там дороги кращі, там порядок», «Лукашенко робить все правильно, дбає за народ»… Такі репліки не рідко можна почути в навколосоціальних побутових розмовах українців. Є навіть чимало галичан, які переконані, що бацька Лукашенко зумів досягнути небувалих успіхів, керуючи країною. Наскільки це узгоджується з дійсністю? Відповідь на це питання — в оприлюдненому 1 жовтня звіті експертів Білоруського інституту стратегічних досліджень, що має осідок у Вільнюсі.
У самій Білорусі існує ситуація позірного соціального спокою, коли переважна більшість громадян нібито задоволена становищем в країні загалом і своїм у ній місцем зокрема. Працівники Інституту, проаналізувавши стан справ й опитавши близько півтори тисячі білорусів, дійшли висновку, що миритися з чинним політичним режимом білорусів спонукає не так харизма Александра Лукашенка і не страх перед репресіями. Ні, попри уявлення більшості зовнішніх спостерігачів, не це є вирішальними чинниками того, що громадяни підтримують владу. Головним охоронцем стабільності в Білорусі є такий собі неписаний конкордат між громадянами і державою.
У звіті Інституту подано аналіз змін, які відбулися в країні на тлі політичної та економічної криз. Критична ситуація в країні, котра мала би призвести до розірвання неписаного конкордату, яке, своєю чергою, супроводжувалося б соціальними заворушеннями, чомусь змусила суспільство, навпаки, пролонґувати його. Щобільше, владі вдалося переконати людей у необхідності зменшення вартості соціальних зобов'язань за цією угодою, тобто обсяг надаваних державою благ скоротився. І в дивний спосіб цей мінімум благ населення почало цінувати ще вище. Так держава, всупереч економічним негараздам, виявилася у виграші, зберігши колишню народну підтримку за менших витрат.
Така некритичність громадян може створити враження, що надії на формування громадянського суспільства в Білорусі марні. Але не так все зле, запевняють експерти Білоруського інституту стратегічних досліджень. Адже водночас громадяни стали менше залежними від влади, відчули більшу відповідальність за власне виживання. Держава втрачає головне джерело свого авторитету — свій патерналістський чинник. Хоча, як констатують автори дослідження, вона й далі виплачує допомоги, стипендії, пенсії, ґарантує працевлаштування, пильнує за дотриманням роботодавцями своїх обов'язків перед працівниками, захищає людей від криміналу. Саме тому ще далеко до того часу, коли критична маса мешканців дозріє до того, щоб розірвати конкордат. Крім того, соціальній стабільності сприяло те, що країна зуміла досить швидко вийти з гострої фази кризи, а це, своєю чергою, теж змусило суспільство залишатися стриманішим, не переглядати своїх очікувань і не вимагати негайних реформ .
Безумовно, економічна криза 2011 року стала для Білорусі шоком, який нівроку струсонув суспільну свідомість. Але водночас треба зазначити, що ця криза не вибила життя суспільства зі звичної колії. І тут, на думку експертів Інституту, спрацював ще один суттєвий, причому суто білоруський чинник. Йдеться про обмежений доступ білорусів до інформації щодо чіткої й зрозумілої альтернативи чинній формі державного управління. Навіть з пропозиціями опозиційних політичних партій в цій сфері більшість населення не ознайомлена.
Проте навіть громадяни, обізнані з альтернативним шляхом розвитку, не готові ризикувати нинішніми благами, пропонованими державою, задля примарних бонусів. І це чітко фіксують результати опитування громадської думки, викладені у звіті Інституту. Як вказують автори звіту, висліди соціологічного дослідження дають підстави вважати, що білорусам живеться зараз не аж так погано, щоб вони погодилися поставити на кін свій нинішній добробут заради процвітання в майбутньому.
Чи очікує Білорусь в найближчому майбутньому нова криза, яка могла б порушити крихку суспільну стабільність? Принаймні російські урядовці малюють білоруську картину темними барвами. Міністерство економічного розвитку РФ оприлюднило наприкінці вересня прогноз економічної ситуації в Білорусі, Казахстані та Україні. У ньому Мінську пророкують складні часи. Російські урядовці не відкидають ймовірності повторення подій 2011 року зі стрімкою девальвацією національної валюти і всіма наслідками, які з цього випливають. Підстави для цього справді існують, оскільки резерви для фінансування дефіциту платіжного балансу в країні практично вичерпані. Білоруський рубль необґрунтовано підтримують державними інтервенціями.
Водночас прогнози російського уряду про економічний розвиток країн-сусідів завжди викликають серйозні сумніви щодо своєї об'єктивності. Адже в таких звітах завжди присутня політична складова. От і щодо України Москва розписує трагічні сценарії розвитку, які, на думку західних аналітиків, не мають жодних підстав.
03.10.2013