— Свято на Підлиській Горі. В неділю 31 липня ц. р. відбудеться — як щороку — величаве свято на Білій Горі біля Підлисся, без огляду на стан погоди. Свято уладжує Т-во ім. М Шашкевича в Золочеві в честь Пробудителя Галицької Землі о. Маркіяна Шашкевича.
— Наказують будувати памятники. Премієр Складковський видав обіжник, яким доручає будувати памятники поляглих у боротьбі за незалежність Польщі в 1918—20 рр. Обіжник зазначує, що такі памятники повинні повстати масово, передусім по сільських волостях. Будова цих памятників не примусова, але „дуже побажана". Будовою памятників мають занятися спеціяльні комітети, у склад яких мають увійти представники суспільних та військових орґанізацій. Фонди на будову тих памятників мають зібрати з масової жертвенности та з датків самоуправних установ. Розуміється, що на ці фонди мусітимуть складатися найширші кола населення.
— „Я бим пана научил, ґдиби то било в моїм рейонє"... Страшну ненависть наших сусідів до всього що українське — ілюструє досадно ось такий інцидент, що трапився в четвер 14. ц. м. рано в особовім поїзді Підгайці—Львів. Цим поїздом їхав до Львова молодий хлопчина з Гаїв к. Львова п. Дамян Прус і попросив по українськи кондуктора, щоб продав йому білєт з Підберізець до Лисинич. Кондуктор накинувся на нього і заявив, що "не розумі" чого хоче та відійшов собі. По відїзді зі стації Винники прийшов ще раз до п. Д.Пруса з другим кондуктором, який щойно по довшій балачці зрозумів таки по українськи, що п. Дамян Прус хоче купити собі білет з Підберізець до Лисинич і такий білєт йому теж видав. На чемну заввагу одного нашого священника, що їхав теж тимсамим поїздом, що по українськи кондуктор повинен розуміти і продати подорожньому білет – перший кондуктор зачав викрикувати, що він „по українськи не розуміє і не мусить розуміти додаючи з іронією, що якби до Польщі приїхав турок, то він мусів би розуміти по турецьки". Одночасно докинув на відхіднім: „Я би пана научил, ґдиби то било в моєм рейонє". Дійсно дивні відносини запанували на наших землях, як кондуктор позваляє собі на подібні погрози в поїзді у присутності ріжних подорожніх, між якими можуть бути теж чужинці. Можеб так компетентна влада повчила таких панів кондукторів, щоб вони на звук української мови не вискакували зі шкіри і не сипали — мов з рукава — ріжними погрозами.
— Арешти у Старо-Самбірщині. Дня 9. ц. м. поліція арештувала в Лужку Горішнім богослова Олексу Татомира на основі знайдених підчас ревізії концептів не виголошених промов до Соколів і Луговиків ще в рр. 1931—1933., в яких зрештою поза закликами до орґанізації нема ніяких протидержавних чи протиурядових висловів. — Цього самого дня перевела поліція ревізію в голови місцевого „Лугу" Юліяна Фусяка, в якого нічого не найшла, та у Василя Головчака, в якого спершу не найшла нічого, щойно інший поліцай вдруге, шукаючи на кухонній шафі, дивним дивом найшов три летючки з датою серпень 1938 (!). Василя Головчака арештували. Слід згадати, що 18. м. м .поліція арештувала старшого сина о. Ю.Татомира, Ярослава, абсольв. аґрономії, під замітом саботажу тому, що 12. червня ц. р. він на стації Соколики вскочив до поїзду в русі. Проти о. Юліяна Татомира ведеться слідство на основі брехливих доносів місцевих типів, які вже в 1933. р, спричинили арештування о. Татомира, але суд увільнив його від вини і кари.
— Велика пожежа в Києві вибухла на днях в одному з найбільших промислових підприємств цього міста — у фабриці взуття. Пожежа знищила зовсім чотироповерховий будинок з гладженням. По кількагодинній рятунковій акції сімох відділів пожежної сторожі вдалося врятутати від пожежі сусідні мешкальні доми. У фабриці згоріли наскрізь модерні машини, що їх спровадили недавно з Америки. Негайне слідство виявило, що пожежа повстала внаслідок крізи. Ґ.П.У. арештувало здогадних „шкідників", які ніби то є членами законспірованої опозиційної ґрупи в комуністичній армії".
15.07.1938