Андрій Содомора

Дві такі подібні до себе, але й такі далекі стихії – поле й море... Над ними – голос вітру, навіваючи такі болісні настрої розлуки, самотності

Про витончені поетичні мініатюри-«поцілунки» польської поетки: «картину, яка промовляє» (поезію), відтінює «поезією, яка мовчить» (малюнком)...

12.07.23 | | Штука

«Кобзар» не вимагає яскравих ілюстрацій: він сам себе якнайкраще ілюструє, тобто висвітлює свої образи. Варто лиш відчути насолоду творення

Гори... Море... Горе... Ці слова у «Кобзарі» звучать понад сотню разів. Не тільки тому, що вони співзвучні: їх пов’язало людське життя

«...І вам, лицарі великі, Богом не забуті». Зі спроб «Естетичних коментарів» до «Кобзаря»

Чорна діра – це і земні падоли: нинішнє нíколи – то завтрашнє нікóли.

Мовлене слово – живе слово: воно – в леті, воно – живе. Крилаті вислови, відриваючись від тексту, вже не приземлюються.

«Друг» – другий, у кому одне «я» (ego) знайшло душевну подібність в іншому «я», при-йняло його, про-йнялося бажанням спри-яти йому, при-ятелеві

Мовні поняття: «український народ» – узгоджене означення; «народ України» – неузгоджене...

У світі слів – у світлі слів: мова мала б ставати не чистішою (так і до стерильності недалеко), а світлішою.